Члени Stowarzyszenie Pomocy Zwierzętom рятували собачку в селі Zebrzydowa. Хвора й виснажена тварина не прокинулася після наркозу після операції з видалення пухлини, яка становила 20 відсотків маси тіла тварини. Власниця собаки усвідомлювала страждання собачки, але не вважала важливим полегшити біль своєї тварини.
У листі до нашої редакції пан Славомір (який брав участь в операції з порятунку собаки) описав подію, наголосивши, що, хоча історія собачки із Zebrzydowa є однією з багатьох, вона справила на рятувальників таке сильне враження, що вони досі певною мірою переживають її.
Як член правління Stowarzyszenie [Pomocy Zwierzętom] я брав участь в операції з вилучення собаки у безвідповідальної власниці. Справа сталася в селі Zebrzydowa. Раніше ми отримали інформацію, що одна літня жінка утримує собачку, яка ощенилася у квітні й відтоді страждає через пухлину, що росте під животом. Справді, під животом у собаки була пухлина, яка становила 20 відсотків маси всієї тварини. Не вагаючись, ми домоглися передачі собаки й відвезли її до [weterynarza]доктора Класи. Він узявся оперувати собаку, хоча зазначив, що шанси на успіх невеликі, бо ніколи раніше не бачив подібної пухлини. Під животом у собаки було утворення, яке, ймовірно, виникло через запалення молочних залоз. Коли ми вперше її побачили, вона була в жахливому стані, а пухлина виглядала дуже погано. Вона була великою, темною і потрісканою.
Я не описуватиму тут драматичний збір коштів на операцію (власниця собаки не збиралася нічого оплачувати) та пошуки тимчасового дому для тварини. Скажу лише, що, попри наші зусилля, собачка померла після операції, так і не прокинувшись від наркозу.
У подальшій частині листа пан Славомір порушує важливу проблему цілковитої байдужості деяких господарів до страждань тварин.
Від початку діяльності [Stowarzyszenia Pomocy Zwierzętom] ми боремося з проблемою утримання собак на ланцюгах, відсутності базового догляду, моріння тварин голодом та інструментального ставлення до них — особливо до собак. Описаний випадок, на жаль, один із багатьох. Раніше ми займалися двома собаками, яких тримали на ланцюгах. Одну годували картопляними лушпайками, і їй роками не підстригали кігті, а друга хиріла від голоду в абияк сколоченій будці. У таких ситуаціях завжди відбувається одне й те саме: власники утримують тварину, але й не думають витрачати на неї гроші. Найчастіше це пояснюють тим, що сам власник не має більше.
Власниця собачки із Zebrzydowa усвідомлювала, що її собака страждає, має гарячку й відчуває сильний біль, але не вважала за необхідне полегшити страждання тварини. Головним аргументом було небажання витрачати гроші на собаку. Досі в ґміні та повіті немає установ, які могли б ефективно допомагати в таких драматичних ситуаціях.
(інформація Grażyna Hanaf)