На болеславецькому ринку чудово прозвучала Ave Maria у виконанні Целестини Кошак. Так у Болеславці підкреслили незгоду з варварством щодо дітей. Родини, які прийшли, дуже переживали під час зустрічі, на очі наверталися сльози, було велике хвилювання.
– У мене складається враження, що стояти на сторожі життя й добробуту вже народжених дітей у Польщі — дуже самотня справа. Малопрестижна і вже не така свята, — говорить Гражина Ханаф, яка вела зустріч на честь Камілка.
Закон про аналіз випадків заподіяння дітям шкоди зі смертельним наслідком
Камілек не був першою народженою дитиною, яку замучили в родині.
– Щороку в Польщі близько 30 дітей забивають до смерті у власних родинах, — розповіла TVN докторка гуманітарних наук, співзасновниця Міждисциплінарної групи досліджень дитинства IEiAK UW Анна Кравчак.
А у своєму профілі вона написала:
(...) Два роки тому, у травні 2021 року, Зузя з Торуні мала лише три роки, коли потрапила до лікарні з набряком мозку, а потім померла. Її муки тривали від народження, родина перебувала під контролем MOPR, за нею наглядали куратор і сімейний асистент. Дітей уже раніше вилучали з родини та поміщали під замісну опіку, після чого суд вирішив дати «люблячим» батькам ще один шанс. (...)
На основі історій Каміла та Зузі можна також провести тест факторів ризику насильства й отримати в ньому максимальні значення (тобто негайне втручання з метою убезпечення дітей, критично високий ризик загрози здоров’ю та життю). Я вже показувала у своєму профілі такий тест. Тоді я проводила його щодо майже однорічної Бланки з Олєцка, яку також забили до смерті; її історія майже один в один збігається з історіями Каміла та Зузі. (...).
У нас немає жодного правового акта, присвяченого захисту дітей — не їхніх батьків, не соціальних служб, не кураторів і не замісної опіки, а саме дітей. У нас немає національної стратегії боротьби з насильством щодо дітей.
Тому я не розумію, чому люди дивуються, що чергові діти в Польщі гинуть унаслідок жорстокого поводження: було б надзвичайно дивно, якби за такого масштабу системної пасивності нам вдавалося знизити показники заподіяння шкоди дітям.
Водночас виникає певний конфлікт інтересів.Проактивний захист дітей означає зняття блискучої позолоти зі святого образу біологічної сім’ї, у якій, за припущенням, не може відбуватися насильство, адже батьки мають над своїми дітьми абсолютну батьківську владу, і вже 80 років нам не вдається замінити термін «батьківська влада» на «батьківську відповідальність».