Миття вікон для Ісусика — стара історія, йдеться про прибирання перед важливими для католиків святами, як-от Різдво чи Великдень. Дехто прибирає, щоб гідно пережити визначні релігійні свята в доглянутому приміщенні, а всі інші — щоб уникнути справжньої чи уявної критики на кшталт «що люди скажуть», що в мене брудно.
Одягати сукню для Марійки — нова ідея чоловіків, які щодня ходять у рясах. Виклик «Травень у сукні для Марії» жінкам кинули ксьондзи монахи, які тлумачать це так: лише в сукні жінка робить своє тіло «гідним храму Господа».
Нібито вони хочуть зробити приємність «небесній Матусі». Що дивно, самі організатори вважають ходіння в сукні протягом усього травня складним завданням. Тому жінкам, яким це могло б завдати труднощів, радять «віддати ці сумніви Непорочній. Якщо Вона запрошує нас прийняти цей виклик, то напевно допоможе нам також упоратися з усіма труднощами».
Найцікавіше — звідки вони знають, що Матір Божа (якщо вона існує) хоче бачити жінок у сукнях? І звідки впевненість, що для неї це буде належним подарунком? Бо 2000 років тому (умовна дата життя Марії з Назарета) усі ходили в сукнях — чоловіки й жінки? Одяг, який сьогодні є жіночою сукнею, виник у XV столітті — тоді поширився вузький, приталений до жіночої фігури одяг.
Сучасне ставлення до суконь — це маркетинг, який із 20-х років XX століття ведуть модельєри. «Маленька чорна сукня» Coco Chanel з’явилася 1926 року. Відому дизайнерку показали в чорній шовковій сукні на обкладинці Vogue. Тоді Coco Chanel переживала жалобу за своїм коханцем Артуром «Боєм» Капелем. Простий крій до колін і мінімальний аксесуар — намисто з перлів — зробили вбрання іконою моди.
Чи можна вдягнути для Марії таку сукню? А може, тоді жінка почує: ти вдягла таку сукню, то чого дивуєшся, що зазнала сексуальної агресії (домагань, цмокання, витріщання, сексуальних домагань та іншого)?!
Невідомі вподобання богинь і богів, Марії та Ісуса. Незмінним є одне. Якими б не були ці боги й богині, їм завжди потрібні гроші, тобто віряни в місцях поклоніння.