Цьогорічний чемпіонат Європи з дуатлону відбувся 17–19 березня в Італії. Спортсменів, які змагалися в дисципліні, що складається з бігу та велоспорту, приймало місто Caorle у регіоні Венето. Це туристичний населений пункт на узбережжі Адріатичного моря з дуже давньою історією, адже його заснували в I столітті до н. е.
У змаганнях взяли участь понад 580 спортсменів із 21 країни, серед них — збірна Польщі з болеслав’янкою Klaudia Petters. У неділю, 19 березня, спортсмени змагалися на стандартній дистанції. На них чекали 10 км (біг) / 43 км (велоспорт) / 5 км (біг). Попри те, що це був перший старт сезону, Klaudia продемонструвала чудову форму, впевнено перемігши в жіночих змаганнях і здобувши титул ЧЕМПІОНКИ ЄВРОПИ.
Перебіг змагання найкраще опише сама спортсменка:
Від самого початку я сказала собі, що боротимуся за перемогу серед усіх жінок. Але відомо, що самими словами ще ніхто не перемагав. Після старту я побігла потужно й відразу опинилася в першій трійці, але, на жаль, італійка після 2 км відірвалася й після 10 км випереджала мене приблизно на 1 хв.
Я люблю мультиспорт, бо тут одна дисципліна не визначає перемогу чи поразку.
Вже після перших 5 км на велосипеді я побачила італійку на горизонті й зрозуміла, що наближаюся до неї, а це додало мені сил. Мені вдалося наздогнати й обігнати її приблизно на 16-му кілометрі, і тоді в мене «виросли крила».
Коли я вже «відчула смак» першого місця (я мала честь як лідерка перегонів їхати подальшу частину дистанції, яку контролював мотоцикліст-пілот), то зрозуміла, що зроблю все й більше не віддам лідерства.
На велосипеді я виклалася на повну, щоб здобути якомога більшу перевагу. Зону переходу я подолала в повній зосередженості, а на останній біг вирушила зі сумішшю надії, що справді здатна це зробити, і страху, що втрачу лідерство (а якщо чесно, друге місце після такого тривалого лідерства не принесло б задоволення).
Протягом першого (з 2) кіл я не дозволяла собі відволікатися й радіти. Лише після розвороту та виходу на друге коло (я мала змогу побачити, наскільки великою є моя перевага) я почала на 100% вірити, що зможу це зробити.
Останні 1,5 км я раділа всім навколо, мов божевільна, бо знала, що вже ніхто не забере в мене цієї перемоги і я зроблю те, про що ще напередодні лише мріяла. Було честю, з орлом на грудях, першою серед жінок перетнути фінішну лінію. Цього неможливо описати словами.