Під час сесії Ради гміни Болеславець, яка відбулася 1 лютого, були вручені Медалі Президента РП за багаторічне подружнє життя. Поважні ювіляри — подружжя Дорота та Генрик Мачков'яки — з рук війта гміни Болеславець і голови Ради гміни отримали пам'ятні медалі, диплом і квіти. Не обійшлося також без гучного «Сто років», яке проспівали представники управління гміни, радні та солтиси.
Про ювілярів
Гміна Болеславець:
Подружжя, відзначене під час сесії, уклало шлюб 24 червня 1972 року, а з цієї нагоди у 2022 році відсвяткувало 50-річний ювілей подружнього життя, тобто золоте весілля.Батьки пані Дороти походять із кресів, прибули на так звані повернені землі до Валбжиха, де народилася пані Дорота. У пошуках роботи й кращого життя всією родиною вони потрапили до Болеславця. Батько пані Дороти влаштувався на роботу до Гірничого підприємства «Конрад». Батьки пана Генрика після повоєнних поневірянь у Західній Європі 1948 року вирушили до Щецина, де батько пана Генрика мав направлення на роботу в ремонтній корабельні. Однак дорогою потяг зупинився в Болеславці, і місцева влада примусово направила батька пана Генрика на роботу до металургійного заводу «Візув».
Подружжя Дорота та Генрик Мачков'яки познайомилося на роботі. Разом вони працювали на Болеславецькій лісопильні — вона стажувалася в бухгалтерії, він — у виробничому відділі (це було 1968 року). 19 лютого 1969 року, у Попільну середу після Святої меси, у них відбулося перше побачення, яке вони пам'ятають донині. З цим пов'язана дуже цікава історія: як згадує пан Генрик, на роботі він програв парі пані Дороті й заборгував їй шоколадку, але, не маючи грошей, попросив колегу купити шоколад фірми Wedel «Jedyna» за 19,00 злотих. Саме ця шоколадка, вручена після Святої меси, поєднала їх на все життя.
Пана Генрика призвали до війська навесні 1970 року, а через два роки, також навесні, він повернувся до «цивільного життя». 24 червня 1972 року в Болеславці спочатку перед працівником органу реєстрації актів цивільного стану було зареєстровано шлюб, який освятили в нинішній Базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії та Святого Миколая в Болеславці. Подружжя має доньку Агнешку, яка після заміжжя оселилася в Англії. У подружжя Дороти та Генрика є чудові онучки Юлія і Юзя, які тепер є улюбленицями бабусі Дороти та дідуся Генрика.
Спільними зусиллями подружжя Дороти та Генрика вибороло квартиру в нових так званих болеславецьких висотках на вулиці Бєльській. Квартира, хоч і була маленькою, мала лише (...) дві кімнати та кухню, приблизно тридцять із лишком м2 — для них це було щастям і радістю. Подружжя Дорота та Геню поставило перед собою новий життєвий виклик: придбало земельну ділянку під забудову, збудувало будинок мрії, і 1997 року оселилося в гміні Болеславець, у селі Лазіська. Пані Дорота востаннє працювала на Болеславецькому заводі вогнетривких матеріалів, а пан Генрик — на складській базі PKN Orlen у Болеславці, де вони працювали аж до виходу на пенсію.
Тепер вони часто їздять до доньки та онучок в Англію. Дорота та Генрик — люди з добрим серцем, дуже чутливі до людської біди, часто безкорисливо допомагають іншим.
Із захопленням доглядають за своїм присадибним садом.
Самоврядування додає:
Ще раз щиро вітаємо наших ювілярів із такою кількістю спільно прожитих років, сповнених добрих, але також і складних моментів, та бажаємо їм незгасного почуття, яке єднає подружжя. Бажаємо наступних щасливих років, наповнених повагою, любов'ю та взаємною підтримкою. Сподіваємося, що нам ще неодноразово доведеться бути свідками маленьких, ніжних жестів, якими вони обдаровують одне одного.