У своїй колонці з кінця квітня «Неправі поляки всіх поглядів — єднайтеся» я відреагував на фрагмент заяви Jarosław Kaczyński, який закликав усіх правих поляків підтримати його на майбутніх президентських виборах. Тоді я застосував парадоксальну риторичну фігуру і, вказавши на свою «вроджену» ліворукiсть, одразу зарахував себе до «неправих». Частина інтернет-користувачів узагалі не зрозуміла мого тексту (це вже їхня проблема), але частина (і чимала) — одразу зазначимо — та, що ототожнює себе з політичною лінією, яку представляє Jarosław K., — кинулася на мене, мов сильно зголоднілі хижаки на вигляд нічого не підозрюючої, все ще живої «їжі», яка нахабно дефілює перед їхніми очима. Не хочу тут розводитися про рівень деяких дописів. Вирішивши писати під власним ім’ям і прізвищем, я мусив зважати на можливість брудних нападок на мою особу. Правда така: коли немає аргументів, кидаються образами й намагаються принизити опонента. Тим більше що найчастіше це не має нічого спільного з темою колонки.
Я подумав: «нехай їм буде» — зрештою, їхні слова передусім свідчать про них самих. Лише одна маленька деталь: будьмо чесними в цій словесній боротьбі. Я прийняв би зловмисне зауваження чи навіть образу на свою адресу за однієї умови: якби мій опонент зважився підписати власними ім’ям і прізвищем свої погляди. Тоді це було б «чесно».
Але повернімося до суті.
Я сам, добровільно, без чиєїсь вказівки зарахував себе, за критеріями Jarosław Kaczyński, до «неправих» громадян цієї країни. І тепер, цілком серйозно, без жодних балачок про ліворукість, хочу написати, чому відповідаю «ні» на пропозицію голови PiS.
Я багато років спостерігаю за політичною кар’єрою Kaczyński, ще від часів першої «Солідарності», потім за його коротким епізодом у канцелярії президента Lech Wałęsa (там він теж відіграв свою роль, аякже, але це вже зовсім інша тема). Далі були Porozumienie Centrum і, зрештою, PiS. Тут немає жодних сумнівів: саме йому це угруповання завдячує своїм існуванням — від початку до кінця це дитя Jarosław Kaczyński. З певного погляду, зважаючи на все, чого він досяг, — мушу чесно це визнати — Jarosław Kaczyński є видатним політиком. То чому ж я кажу йому «ні» (до того ж послідовно вже багато років)?
Сформулюю це, щоб не надокучати (кажуть, це риса «старих закостенілих учителів»), у 3 пунктах:
- Скрізь, де в політиці з’являвся Jarosław Kaczyński, невдовзі з’являлися незгода, поділ, сварки, боротьба, скандали. Він просто такий. Професійний «боєць» (порівняно з ним Lepper — дрібниця). Найперший приклад. Перед виборами 1990 року він став найближчим радником тоді ще кандидата в президенти, якогось Lech Wałęsa. І що з цього вийшло? Так звана «війна нагорі» — перший серйозний розкол у постсолідарнісному таборі, який до сьогодні, на жаль, виріс до розмірів Колорадського каньйону. Я не маю жодних сумнівів, хто стояв за цією «війною»… Невдовзі після цього обидва брати Kaczyński посварилися зі своїм керівником і — коли той просто вигнав їх із президентської канцелярії — дуже швидко оголосили його «зрадником». І так далі, і так далі — аж до сьогодні…
- Від часу створення PiS (а можливо, й раніше) Jarosław Kaczyński почав ділити й зрештою надзвичайно ефективно розділив наш народ. На правих і неправих, на справжніх і несправжніх патріотів та поляків, на тих, хто стоїть тут, і тих, хто стоїть там… Останнім часом цей поділ дещо згас, приглушився, але тепер — побоююся — він знову вибухне на повну силу з нагоди виборів. Адже зерно вже було посіяне…
У цьому поділі народу Kaczyński дуже «завзято» допомагала (і досі допомагає) ціла армія ідеологічних фанатиків і фанатичних ідеологів, згадаймо лише одного «отця»-редемпториста та його «гучне» радіо. У контексті останніх подій (про які йтиметься наприкінці) сьогодні можна сказати, що в певному сенсі ситуація вийшла з-під контролю вождя і що деякі учні дуже рішуче «переростають» свого наставника, що тепер зовсім не на його користь… - Jarosław Kaczyński і весь його табір якимось дивним — неприйнятним для мене — способом привласнили собі монополію на патріотизм. Той, хто з нами, — патріот. Той, хто проти нас, — ним не є. Ба більше. Він автоматично стає нашим ворогом. Тобто ворогом Польщі. Ось і вся філософія табору Kaczyński.
По-перше, це абсолютно неприйнятно в демократичній системі, у якій ми, на щастя, живемо. До речі, демократію здобував не лише Jarosław K. До того ж я щось не пригадую, щоб за «комунізму» він сидів у в’язниці; дивним чином його також не було серед інтернованих під час воєнного стану (на відміну від його брата). А по-друге — принципове питання: хто дав Jarosław Kaczyński та його прихильникам право вирішувати, хто є патріотом, а хто ним не є? Я питаю: хто?!
І цей аспект публічної діяльності Kaczyński та всіх, хто йому в цьому допомагає (на жаль, це стосується також багатьох духовних осіб), зрештою є небезпечним. Адже від поділу на патріотів і непатріотів зовсім недалеко до поділу на кращих і гірших поляків, на тих, хто «має право на…», і тих, хто «не має права на…»
Деякі старші інтернет-користувачі ще пам’ятають, як не так давно одну, цілком численну, групу польських громадян попросили піти з нашої країни… Тоді це зробили комуністи, але деякі нинішні дії певних політичних середовищ у Польщі (чесно кажучи, йдеться не лише про самого Kaczyński) дуже нагадують ті, що відбувалися 40 років тому…
На завершення наведу вислів — відому сентенцію: «Хто сіє вітер, той пожинає бурю». Наводжу її для роздумів, поки не пізно, поки ми все ще є одним народом…
І нічого тут не змінить надзвичайне перетворення іміджу вождя PiS, який тепер лицемірно закликає завершити «польсько-польську війну». Так і хочеться в цей момент вигукнути: І хто це говорить?!
А якщо з Kaczyński — «яструба» зробився Kaczyński — «голуб миру» (що зрештою теоретично завжди можливо), то мені тут чогось бракує. Чого? Ґрунтовного каяття й виголошення формули, відомої всім нам із щонедільної меси: «Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина…»
P.S. Цю колонку я написав рівно місяць тому. Звісно, за винятком заключного фрагмента — того, що стосується перетворення іміджу J.K. Я чекав місяць, уважно слухав і спостерігав — і тепер уже знаю. Знаю, що насправді тут нічого не змінилося. Попри дуже хитро створювані видимості… Відповідно до відомої теорії якогось Jacek Kurski (до речі, куди він подівся?), що «темний народ це купить».
Robert Rosiński