Такі конкістадорські практики влади й церкви породжують бунт. Про це говорить вулиця, дописи на інтернет-форумах просто агресивні. Однак другу річницю проголошення Марії де Маттіас покровителькою Bolesławiec ми відзначаємо, хочемо ми цього чи ні, у спосіб, який визнали найкращим, — гучно.
Це служіння владі, а не святій. Нікого не цікавить, якою була Марія де Маттіас. Звісно, під час урочистостей пролунали Великі Слова, що характеризують святу: та, що любить Ісуса Христа, здійснює катехизацію відповідно до волі й дозволу Церкви, та інші подібні формулювання, які давно перестали на когось діяти. В одне вухо влітають, з іншого вилітають.
Ніхто не скаже, що Марія де Маттіас була проповідницею, що прагнула вчитися й зуміла здійснити свою мрію в часи, коли жінок не допускали до шкіл. А коли вона вже заснувала власні школи, кого в них навчала? Дівчат. Бо хотіла захистити жінок, охочих до навчання, від життя, на яке їх прирікало тодішнє суспільство, — без освіти й контакту із зовнішнім світом.
Це було перше десятиліття XIX століття. Марія, замкнена в домі лише тому, що була жінкою, читала Святе Письмо — єдину доступну їй книгу — і чекала на можливе заміжжя. Вона була розумною, походила із заможної родини, і з описів випливає, що її батько був відкритим до її прагнень. Економічне становище та батько стали причиною того, що вона не стала дружиною Марисею з десятьма дітьми, про яку Церква ніколи б не згадала. Два століття тому Марія могла обирати лише між монастирем і шлюбом.
У дев’ятнадцятому столітті жінкам, які прагнули знань, лише чернече життя давало можливість інтелектуального розвитку. Марія могла стати матір’ю і дружиною, але обрала бути вчителькою. Вона була іншою. І виступила проти всього, що її оточувало. Вона змінила дійсність. Відкрила понад сімдесят спільнот, і в кожній навчала жінок. Вона виступала в церкві. В одному з листів описала випадок, коли канонік наказав їй мовчати, бо в церкві жінки не повинні говорити. Тож вона замовкла, хоча слова священника її розсмішили. Вона не прийняла до свідомості, що це заборонено. Вона вважала, що обидві статі рівні й важливо лише те, що вона говорить, а не те, що вона не чоловік. Вона замовкла й чекала. Люди попросили її продовжити проповідь, тож канонік задовольнив прохання вірян.
Марія де Маттіас виступала в церквах і засновувала школи для жінок. Так прокидалася революція в серці Церкви. Коли я дізналася про її історію, мені сподобалася ця феміністка, захоплена знаннями, містикою та Ісусом Христом. Я хотіла б, щоб сьогодні напис на її могилі: «Сухі кістки, слухайте слово Господнє» — був звернений до Церкви в Польщі, дедалі більше позбавленої життя й висохлої від потреби у владі.
Grażyna Hanaf