Асоціація репатріантів із Боснії, їхніх нащадків і друзів — це поки що неофіційна назва. — Слово «Югославія» небажане в усіх країнах колишньої Югославії — пояснює Edward Burniak, один із членів організації. До Асоціації можуть записатися, зокрема, ті, хто після Другої світової війни прибув до Польщі з тих територій. Організація має сприяти позаполітичній і позаконфесійній діяльності.
Stefania Sadlak (80 років) народилася в Dziewięcin, маленькому селі в Боснії. — Мама була з Кракова, тато — з Волині. Вони поїхали за хлібом, — розповідає вона. Пані Stefania було 16 років, коли вона приїхала до Польщі. Її родина оселилася в Różyniec. — Ми виїжджали в травні. Там було так тепло, фрукти вже достигали. Ми дуже сумували за тими краями, — згадує жінка.
Дідусь і бабуся Antoniny Zenony Dutkowskiej емігрували з Галичини й оселилися в Dziewięcin. Під час воєнної завірюхи частина її родини втекла до Sarajewo. — Там моя мама познайомилася з батьком, — каже вона. Невдовзі після цього батько пішов до партизанів. Пані Antoninie було два роки, коли він загинув.
— Коли війна закінчилася, бабуся скликала своїх дітей і сказала: я хочу повернутися й померти на батьківщині, — розповідає жінка. Так і сталося. Родина пані Antoniny оселилася в Różyniec. — Моя бабуся казала мені: дитино, пам’ятай! Батьківщина завжди залишається батьківщиною. Людина почувається на ній упевнено, навіть якщо там бідно.
Добрі спогади, погані спогади
Antoni Dziechciarz народився в Боснії. — Друге покоління польських поселенців протрималося 40 років, — каже він. — Ідентичність поляків збереглася. Вони не жили в анклавах, але трималися разом.
— Дитинство там було прекрасним. Боснія здавалася нам аркадією. Зав’язувалися чудові дружні стосунки, — розповідає пан Antoni. — Усе це закінчилося, коли почалася війна.
Батько Edwarda Burniaka ледь не загинув під час війни. — Четники (члени сербських партизанських загонів) увірвалися до нашого дому, — каже пан Edward. — Вони звинувачували мого батька в тому, що він комуніст, бо підтримує Josipa Broz Tito; що виступає проти Бога. Моя мати відповіла їм: якого Бога ви сповідуєте, якщо прийшли вбити людину?
Зчинилася штовханина. Батько пана Edwarda відштовхнув і повалив партизанів, після чого вибіг із дому й утік у кукурудзяне поле. Четники почали стріляти в нього. — На щастя, вони не влучили. Після всього цього нам довелося тікати до Prnjavor, — додає Burniak.
Плекання спадщини
— Ми прагнемо розвивати дружбу та співпрацю між Польщею і народами колишньої Югославії, — заявляють члени організації. — Ми хочемо, щоб наша асоціація налагодила контакт із рідними краями, маємо намір плекати цю спадщину, — наголошує Antoni Dziechciarz. — Колись про нас казали: люди із двома серцями — одне в Боснії, друге в Польщі, — усміхається Edward Burniak.
Додаткову інформацію про Асоціацію можна отримати за телефонами: 75 644 75 84, 75 732 44 77, 886 407 384 і 606 981 095.
(інформація ii)