Нижче ми подаємо текст документа:

Болеславець, 15 квітня 2010 р.

Міська рада Болеславця
на руки пані голові Janiny Urszuli Piestrak-Babijczuk


Пані голово! Висока радo!
Велика національна трагедія, якою була катастрофа під Смоленськом і смерть пана президента Lecha Kaczyńskiego, його дружини та еліти нашої нації, яка їх супроводжувала, дає мені право звернутися з пропозицією вшанувати пам’ять деяких із цих осіб в особливий спосіб. Прошу розглянути пропозицію назвати вулиці або площі іменами пана президента Леха Качинського та пана віцемаршалка Сейму Jerzego Szmajdzińskiego, а також надати пану Шмайдзінському звання почесного громадянина Болеславця.

Щодо особи пана президента — я не виступатиму з ширшим обґрунтуванням, оскільки в цьому немає потреби. Для мене це очевидна справа, так само як і вшанування трагічно загиблого президента Республіки Польща Габріеля Нарутовича. Натомість я хотів би ширше обґрунтувати вшанування пана Єжи Шмайдзінського.

Він народився 9 квітня 1952 року у Вроцлаві. Тут, у Нижній Сілезії, він жив і навчався, закінчивши Економічну академію у Вроцлаві. Тут же розпочав свою громадську діяльність. Незалежно від багатьох важливих державних посад, протягом 20 років безперервно обирався депутатом від Єленьогурського, а згодом Єленьогурсько-Легницького округу. Він користувався величезною популярністю та довірою виборців, завжди отримуючи найкращий результат на виборах. Ця популярність і довіра не були надані йому в кредит. Єжи Шмайдзінський знав проблеми свого округу, зокрема нашого міста та Болеславецької землі, і дуже активно та ефективно допомагав їх розв’язувати. Саме він, зокрема, сприяв створенню Каменноґурської економічної зони малої підприємницької діяльності, підзони Викроти. Він допоміг здобути для Болеславця телефонну станцію на 800 номерів. Як міністр національної оборони він ефективно домігся ремонту дороги та будівництва мосту через Квісу у Свєнтошуві, за активної співпраці з владою повіту. Завдяки його допомозі та підтримці місто отримало 2 млн євро з фонду PHARE на розширення звалища у Тшебені. За його вирішальної участі нам вдалося залучити найбільше в історії міста фінансування з фонду ISPA на модернізацію очисних споруд, розширення каналізаційної мережі в Болеславці та її будівництво в чотирьох селах сільської ґміни.

Окрім того, він ніколи не відмовляв у допомозі у вирішенні проблем нашого міста. Коли ми мали труднощі з комуналізацією PWiK, він втручався у міністра державної скарбниці та воєводу Нижньої Сілезії, зокрема на прохання президента міста пана Piotra Romana організував із цього приводу зустріч із тодішнім міністром Jackiem Sochą. Це лише найважливіші ініціативи покійного Єжи Шмайдзінського. Тут я не згадую про його багаторазову ефективну допомогу у вирішенні індивідуальних труднощів і проблем наших мешканців.

Маючи такий величезний обсяг обов’язків, Єжи Шмайдзінський напрочуд часто бував у своєму виборчому окрузі, зокрема й у нашому місті. До нього зверталися не лише звичайні люди, відчуваючи в ньому доброзичливу та приязну людину, а й місцеві діячі, незалежно від політичних кольорів. А він ніколи не відмовляв у таких контактах. Його можна було зустріти і на військовій присязі, і на різдвяній зустрічі для людей з інвалідністю, і на різдвяній вечері для безробітних чи святкуванні Дня праці. Він приймав кожне запрошення, а якщо не міг бути присутнім, передавав листи з вітаннями. Його смерть стала дуже серйозною втратою для суспільного життя, яку буде дуже важко заповнити.

Пані голово! Висока радo!

Вшанування пана президента та пана маршалка має не лише вимір пам’яті про Них. Це також формування історичної свідомості нашої нації, зокрема мешканців нашого міста. Свідомості історичної, але й потреби вкорінення в польській Нижній Сілезії. Наші герої створюють найкращий зв’язок із рідною землею.

Я вважаю своїм обов’язком подати цю пропозицію не як діяч будь-якої політичної течії, а як звичайний громадянин, якому волею мешканців Болеславця довелося виконувати у 1998–2002 роках функції президента міста. Тоді я найбільше відчував допомогу й опіку з боку покійного Єжи Шмайдзінського. Багато хто з вас тоді також був радником. Тож ми спільно працювали над покращенням життя нашого міста за його значної участі.


Президент міста Болеславець
у 1998–2002 роках
Józef Burniak