Якби конфлікт загострився, Болеславецький повіт здатен прийняти навіть кілька сотень біженців і біженок з України. Це багато людей, яких потрібно нагодувати й десь розмістити. Запитуємо старосту, чи не опиняться під загрозою повітові інвестиції та чи повинні поляки й польки мати легший доступ до зброї.
Запис розмови з Tomasz Gabrysiak, старостою Болеславецького повіту.
Grażyna Hanaf: — Сьогодні вранці ми прокинулися в такій складній реальності. Коли ви дізналися про цей напад, якими були ваші перші емоції та думки?
Tomasz Gabrysiak: — Скажу чесно: величезне здивування. Щоправда, повідомлення ЗМІ, які з’являлися в останні дні, в останні години, говорили про те, що, найімовірніше, це станеться, але кожен із нас мав таке передчуття, що в сучасному світі це, мабуть, неможливо. Що ми живемо у двадцять першому столітті. Що існують різні міжнародні організації, що є ООН, що це вже не час для того, щоб сусід нападав на сусіда. Виявилося, що це все ж можливо, попри те, що західний світ вживав різних дипломатичних та інших заходів. Це нічого не дало. Росіяни перебувають на території України.
— Українці, на яких сьогодні напали російські війська, також перебувають у Польщі. Їх дуже багато в Болеславці, вони працюють у Болеславецькому повіті. Чи маєте ви від них якусь інформацію? Чи телефонують, чи запитують, чи ви якось їх заспокоюєте, чи про них якимось чином піклуються?
Громадяни України, які перебувають на території нашого повіту, частково вже певною мірою облаштувалися. Орендують житло, працюють. Сьогодні я дозволив собі перевірити офіційні дані, які ми можемо отримати. Виявляється, що на території Болеславецького повіту у 2021 році, за підтвердженими даними, було працевлаштовано на наших підприємствах понад 8000 громадян України. Це майже 10% жителів Болеславецького повіту (у нашому повіті проживає близько 90 000 осіб). Ні, до нас, принаймні до староства, особисто до мене, вони не зверталися. Думаю, вони також ще в шоці. Від цієї агресії минуло кільканадцять годин, адже це сталося о 4:00 ранку, і це лише перший день. Насправді ми також не знаємо, який масштаб цієї агресії, бо повідомлення ЗМІ поки що дуже скупі.
— Чи ми в повіті — знаю, що ви розмовляли з керівниками ґмін — готові до такого сценарію: біженців? Як це виглядає? Чи очікуєте великої кількості біженців і до якої кількості біженців ми готові?
— Правду кажучи, ніхто не знає, яким може бути масштаб, бо ми не знаємо, який обсяг цієї агресії та які плани російських військ. Чи вони хочуть зайняти лише частину України, чи всю? Справді, минулого тижня воєвода доручив мені організувати в межах кризового управління зустріч із представниками, тобто війтами, паном бургомістром, паном президентом міста та нашими службами — поліцією, санепідемслужбою. Ця зустріч була присвячена тому, щоб ми могли визначити, яку кількість можливих біженців здатні прийняти на території нашого повіту, звичайно, спираючись на базу, якою володіють і повіт, і ґміни Болеславецького повіту. Не хочу вдаватися в подробиці, бо ці дані, думаю, все ж є дещо чутливими, але на території нашого повіту є щонайменше кілька сотень місць. Це пов’язано з тим, що ми повинні забезпечити людей, які, можливо, сюди прибудуть, не лише дахом над головою, а й харчуванням.
— Саме так, кілька сотень людей. А де саме в такому разі?
— Це базується на житлових ресурсах, школи — крайній варіант. Ми обрали об’єкти, які мають статус гуртожитків, а також різні інші об’єкти, що мають санітарні вузли. Не можна забувати й про те, що маємо кілька готельних або пансіонатних об’єктів. На основі цих об’єктів ми хочемо допомогти можливим громадянам України, які через агресію проти України прибудуть на територію нашого повіту. Наскільки мені відомо, воєвода поставив це питання всім повітам — 26 на території Нижньої Сілезії. Підозрюю, що в інших воєводствах ця процедура відбувається подібним чином. Йшлося також про забезпечення основними засобами для життя, тобто харчуванням і засобами гігієни. Не приховуватиму, що співпраця з ґмінами та службами вже певною мірою налагоджена. Нагадую, що на початку пандемії ми мали майже аналогічну ситуацію. Ви пам’ятаєте, що нічого не було: не було засобів гігієни, не було дезінфекційних рідин, не було цих базових речей.
— Добре, що пандемія стала нам у пригоді й ми справді можемо використати тепер ці навички. Тоді моє питання про майбутнє повітових інвестицій. Кілька сотень людей, яких потрібно нагодувати, розмістити й оплатити комунальні послуги. Наскільки можна бути впевненими, що гроші, наприклад, не доведеться перенаправляти? Чи це вже якось розглядається?
— Загалом такі завдання є державними, тому, найімовірніше, буде задіяно резерви державного бюджету. Хоча ситуація нова. Шановні, збройного конфлікту біля кордону Республіки Польща ми не мали від 1945 року. Це щось небувале. Думаю, що досвід, який ми вже маємо, і кроки, зроблені останніми днями, дозволяють спокійно дивитися в майбутнє.
— Добре тоді знати, сподіваємося, що держава нам допоможе. А якщо йдеться про людей, які мають зброю в Болеславецькому повіті? Чи є з ними якийсь контакт? Чи можна купити зброю в магазинах?
— Думаю, що дискусія про зброю, мабуть, трохи передчасна. Сподіваюся, нам не доведеться повертатися до цієї теми, але справді маю повідомлення, що на ринку вже певний час є проблеми з придбанням боєприпасів і доступністю самої зброї. Такі покупки стали досить популярними. Чи пов’язано це саме із ситуацією в Україні? Певною мірою, мабуть, так, але я більше думаю, що проблема полягає в доступності, тобто, коротко кажучи, світовий попит високий. І, ймовірно, саме тому є обмеження в постачанні.
— А чи є контакт із людьми, які взагалі мають зброю та дозволи на зброю?
— Це завдання поліції. Поліція здійснює нагляд. Дозволи на зброю зазвичай видає воєводський комендант поліції, у нашому випадку — нижньосілезький комендант. Нагляд за тим, як зберігається зброя та чи дотримуються правил безпеки, уже належить до завдань Повітової комендатури поліції в Болеславці.
— А ви за те, щоб ми, поляки, мали можливість отримувати доступ до зброї, наприклад, як американці? У таких ситуаціях, які раптом виникають від 1945 року?
— Попри все, доступ до зброї в Польщі можливий за умови, що людина не має психіатричних чи психологічних проблем і не була засуджена. Існує процедура отримання дозволу на зброю, і вона не є особливо складною. Є стрілецькі гуртки, спортивні стрілецькі клуби. Можна бути колекціонером зброї. Така можливість є, звичайно, за умови наявності всіх необхідних довідок.
— А ви почувалися б у цій ситуації безпечніше, маючи зброю чи не маючи її?
— Скажу чесно: я більше довіряю тому, що безпеку нам забезпечать Військо Польське разом із союзниками, тобто членами НАТО. Думаю, що необхідність для цивільних осіб особисто захищатися — це вже крайній випадок.
— Хоча це крайній випадок. Але я повернуся до того, що ми все ж є повітом, де багато військових. Чи можемо ми почуватися безпечно з цієї причини? Американські війська дислоковані саме тут.
— Безумовно, на рішення про можливе розширення цього конфлікту, тобто на рішення агресора, впливає те, що Польща є членом НАТО і що тут, на території Польщі, так само як у Литві та Естонії, перебувають підрозділи інших країн у межах НАТО. Ситуація України дещо інша, бо вона не є членом НАТО. Мені здається, що проблема полягає вже в самому факті, що сусід вирішив напасти на сусіда.
— Думаєте, тоді Росія більше стежить за нами? За Болеславцем і Болеславецьким повітом. За нами більше спостерігають? Чи, можливо, на нас більше нападають інтернет-тролі, які поширюють неправдиву інформацію про конфлікт? Ви щось про це знаєте або маєте якісь міркування?
— Думаю, це може бути чинником більшої зацікавленості цим регіоном, але, гадаю, тією ж мірою це стосується всієї цієї частини Європи. Насправді ми також не знаємо, які плани президента Росії та його армії. Ми не знаємо, чого він хоче досягти сьогодні. Яка мета цієї агресії.
— Безсумнівно, дезінформація, яку Росія вже давно поширює в інтернеті, є досить потужною зброєю. Чи є якісь рекомендації для жителів Болеславецького повіту, коли вони переглядатимуть інтернет-форуми? На що їм слід звертати увагу, чого уникати й, наприклад, не пересилати?
— Передусім потрібно дотримуватися базової обережності. Думаю, це пов’язано не лише з ситуацією, у якій ми зараз перебуваємо. Загалом в інтернеті на нас чекає безліч загроз, і до кожного повідомлення, яке ми читаємо, потрібно ставитися досить критично, найкраще перевіряти його в надійних джерелах і верифікувати. Безумовно, не слід необдумано передавати цю інформацію далі. У нас є місцеві та загальнопольські портали. Практично кожну інформацію ми можемо за кілька хвилин перевірити: чи це фейкова новина, чи хтось справді намагається нас ввести в оману.
— Тобто не панікувати, але ми можемо щось зробити, наприклад не поширювати далі неправдиву інформацію, якщо перевіримо її. Чи маємо ми почуватися безпечно в Болеславці та повіті?
— Я переконаний, що сьогодні ми можемо спокійно спати, нам нічого не загрожує. Те, що відбувається в Україні, звичайно, є страшною загрозою, цілком новою ситуацією. Але я також сподіваюся, що міжнародний тиск на Росію, який зараз здійснюється, принесе відчутний результат. Нашій безпеці нічого не загрожує.
— Дуже дякую за цю розмову та приділений час. Дякую нашим глядачам за те, що вислухали нас, і будьмо разом у цей складний час.
— Бажаю вам спокою і сподіваюся, що найближчими днями інформація, яку ви, зокрема, передаватимете жителям повіту, буде кращою.