Книгу «365 уроків релігії» буде видано 2022 року. Її готує Rafał Betlejewski. До свят уже можна замовити електронну книгу «Уроки релігії на Різдво» із 31 уроком на весь грудень. В електронній книзі ви знайдете відповіді на запитання: Чи взагалі народився Ісус? Що пише про це євангеліст Марко? Чи була Марія дівою? Чи можуть святкувати Різдво невіруючі люди? У книзі також багато іншої цікавої інформації, корисної за різдвяним столом.
«Усе, про що ми дізналися, усе, що нам розповідають, — неправда», — переконує Rafał Betlejewski під час розмови з Krzysztof Gwizdała. «Освіта — це можливість дати вибір людям, які замислюються про релігію. Вибір: чи хочуть вони такого фундаменталізму, такого релігійного радикалізму, чи прагнуть шукати в релігії те, що справді є цінним: любов, співчуття, сердечність, взаємодопомогу, взаємність», — додає Betlejewski.
Усю розмову ми представляємо у відеозаписі. Нижче також наведено повний текст інтерв’ю.
Більше про книгу та проєкт «365 уроків релігії» можна прочитати на сайті: 365lekcjireligii.pl
Krzysztof Gwizdała: — Krzysztof Gwizdała, добрий день. Гість програми — Rafał Betlejewski, автор книги «365 уроків релігії».
Rafał Betlejewski: — Привіт, Krzysztof, дуже радий, що ти до мене звернувся. Дякую тобі за це. Вітаю всіх.
— Слухай, із найновіших наших даних тут, у Bolesławiec, випливає, що майже 45% учениць і учнів середніх шкіл не відвідують уроків релігії. Для кого ж ця книга?
— Не знаю, чи пам’ятаєш, коли релігія прийшла до шкіл — це був 1990 рік, тоді на релігію записалося майже 90% учнів, майже всі ходили на ці уроки. Отже, за останні 30 років щось сталося: діти перестають хотіти ходити на релігію. Я вважаю, що це позитивний рух, адже, як на мене, це свідчить про те, що люди просто починають думати, помічати, що релігійна індоктринація — не обов’язково те, чого вони очікують від школи, світської школи.
— І чи захочуть вони взагалі щось дізнаватися про релігію?
— Мені здається, це захоплива тема. Тепер, коли я взявся за неї, бо, знаєш, пішов таким старим американським шляхом. Я подумав, що не існує речі, яку нормальна людина не могла б зрозуміти самостійно. Я вирішив спробувати зрозуміти релігію як звичайний обиватель, як пересічний учасник польського суспільного життя. Я накупив книжок і намагаюся це зрозуміти. І виявляється, що релігія — захоплива тема. Якби її так викладали у школах, мені здається, ніхто не був би проти. Релігія стосується психології, соціології, це антропологія, тобто знання про людину, її минуле. Це традиція церкви, традиція західної цивілізації, західного права, західної культури, західного мистецтва тощо. Релігія пронизує все, цікаво її розуміти. Але в школах не вивчають релігію або знання про релігію — там вивчають певне віросповідання, як бути католиком. Це переплутано. Водночас, щоб було зрозуміло, одразу попереджу: ця книга задумана не лише для учнів ліцеїв чи початкових шкіл, а загалом для всіх нас, хто починає сумніватися, але не вміє до кінця ухопитися за ці сумніви, не знає, з чого почати. Щось не сходиться, але ми не до кінця розуміємо, що саме. Я хотів би подати аргументи, які допоможуть пов’язати ці сумніви з певною реальністю.
— Я переглядала книгу й скажу тобі, що, мабуть, священники та єпископат не дозволили б черпати знання саме з цієї книги…
— Я це припускаю. На щастя, мені весь час здається, що ми живемо у світській державі, де конституція визначає відокремлення церкви від держави. Я все ж відчуваю себе громадянином держави й вважаю, що як громадянин можу пропонувати в публічному та суспільному просторі певні теми або розмови для обговорення. Без цензури з боку церкви.
— Таке запитання: що тебе здивувало під час збирання матеріалу для книги? Якась брехня, якась нісенітниця…
— Скажу так. Колись я купив книгу про художню культуру, яка називалася «Усе, про що ви досі дізналися, — неправда». Це приваблива назва, але у випадку католицької церкви, способу, у який мене навчили релігії, і того, що мені передали на цю тему, це абсолютно правильне твердження. Усе, про що ми дізналися, усе, що нам розповідають, — просто неправда. Я вважаю себе чесною людиною, у тому числі інтелектуально чесною. І коли я почав відкривати цю брехню, називаю це брехнею тому, що це навмисно повторювана неправда, яка має чомусь служити. Тут є намір говорити неправду, тобто це просто брехня. Ця брехня має для чогось служити. Я з такою брехнею не погоджуюся. Коли я почав її розшифровувати, виявилося, що фактично все, що ми знаємо на цю тему — починаючи з того, чи існував Ісус узагалі, чи була свята родина, хто писав про народження Ісуса, хто взагалі написав Євангелія, як виникла церква, — усе це під питанням. Історія про те, що все незмінним чином походить від Ісуса, що існує таке вчення, яке передавалося наступним поколінням аж до сьогодні, не змінюючись, — це нісенітниця, це неправда. Фактично все, що ми знаємо на цю тему, — неправда. Тому я вирішив, що більше не можу з цим миритися. А чому? Тому що церква дедалі настирливіше втручається в суспільне життя Польщі. Тож варто вказати, звідки це походить і на чому ґрунтується.
— На твою думку, про що найчастіше не говорять на уроках релігії, хоча повинні були б?
— Гарне запитання. Думаю, передусім не говорять про те, що релігія — це певна культурна концепція, певне культурне явище, витвір культури. Звичайно, релігія супроводжувала людство від самого початку, але релігій буває багато. Не говорять про те, що монотеїзм не обов’язково є найвищим ступенем релігійного посвячення, що політеїзм, тобто так зване язичництво, не менш цінний, має дуже цікаві речі, про які варто говорити, але, наприклад, був витіснений або знищений монотеїстичними релігіями. Не говорять про те, що Бог — це певною мірою концепція. Певні вірування чи релігійні образи передають так, ніби це істини про реальність, а не літературні твори — тобто витвори уяви, культури, оповіді, міфу.
— Але важко було б очікувати від представників католицької церкви саме такого, іншого викладу…
— Але саме тому ми, мабуть, як світське суспільство, вимагаємо, щоб релігія повернулася до катехитичних залів. Мені вже 52 роки, я закінчив ліцей і склав випускні іспити ще за комунізму. Я також складав іспит із релігії в катехитичній кімнаті у священника Krzysztof Niedałtowski, який, до речі, досі є моїм другом. Я це пам’ятаю й добре згадую: церква все-таки вміла об’єднувати власне середовище навколо церкви, могла привести молодь зі свого району до церкви й розповісти їй про певну реальність. Сьогодні у школах, де навчається 1000–1500 учнів, священник не здатен розпізнати людей зі свого середовища. Він викладає десь поза власною парафією тощо. Це просто погані ідеї.
— Книга, про яку ми говоримо, містить уроки релігії на кожен день. 365 уроків…
— Додаймо: книга, якої ще не існує.
— Так. А до Різдва ти підготував книгу, яку вже можна купити.
— Саме так. Книгу можна купити за передпродажем. Я придумав у такий спосіб профінансувати її створення, адже це недешевий процес. Сам друк, уяви собі, коштуватиме 120 тисяч злотих. Великі гроші, я не дістану їх із кишені, мушу просто зібрати їх. Тому закликаю придбати книгу за передпродажем. Я укладаю такий контракт, що протягом цих кількох місяців книга буде створена.
— Але вже до Різдва її можна отримати, бо я щойно придбав електронну книгу. І вже можу почитати.
— Саме так. Я підготував електронну книгу до Різдва. Це анонс, передсмак цієї книги. У ній є 31 урок на грудень. Вона показує певну концепцію, ідею того, як розвиватиметься книга. Щоправда, мені здається, що остаточна книга буде іншою. Я просто дедалі більше знаю, дедалі більше читаю, і мій образ ситуації стає дедалі яснішим.
— Скажи мені, як найзручніше купити цю книгу? Тобто мені вже не треба пояснювати, бо я це вже зробив, але глядачам, які ще не купили, а хочуть, принаймні ту, що до Різдва, бо її вже можуть отримати фізично.
— Закликаю підтримати цей проєкт, придбавши книгу за передпродажем. Це дуже легко зробити: зайдіть на сайт 365lekcjireligii.pl. Далі сайт вас проведе. Також на моїй сторінці у Facebook можна знайти одне з відео — там є посилання, достатньо перейти за ним, і система все підкаже. Купівля проста, як у будь-якому інтернет-магазині.
— Ти хотів би, як сказав в інтерв’ю для TVN24, врятувати польок і поляків від забобонного ставлення до релігії. Скажи, що означає це забобонне ставлення. І чому рятувати? Це чимось загрожує?
— З одного боку, ми бачимо прогресивну секуляризацію, передусім серед молоді. Певну спробу відірватися від цієї традиції, традиційного розуміння церкви. Але з іншого боку, бачимо політичні рухи в Польщі, які радикалізуються і ґрунтуються на досить фундаменталістському розумінні релігії. Фундаменталістському — тобто що все це правда, що це єдина й найважливіша правда. А інші релігії можуть у кращому разі підкоритися, якось знайти своє місце або взагалі не існувати. Ми бачимо такі рухи, як, не знаю, наприклад, «рабині Марії»…
— «Лицарі Марії» є…
— Так, є. Але уяви собі, що є й «рабині Марії». Такі жінки, які застібають на собі символічні кайдани й у такий спосіб демонструють своє рабство Марії. Є «лицарі Марії», «лицарі Христа». Існують досить мілітаристські рухи, які радикалізують католицьку релігію. Я не маю нічого спільного з такою релігією. Важливо підкреслити, що я походжу з дуже релігійного середовища. Моя родина традиційно релігійна. Я пам’ятаю свою бабусю, свою маму — це делікатні люди, вони сповідують зовсім інший тип церкви. Вони вірять у щось прекрасне, цінне для них, але це ніколи не є насильницьким. Тому така церква мене лякає. Мені здається, що освіта — це можливість дати вибір людям, які замислюються про релігію. Вибір: чи хочуть вони такого фундаменталізму, такого релігійного радикалізму, чи прагнуть шукати в релігії те, що справді є цінним: любов, співчуття, сердечність, взаємодопомогу, взаємність тощо. До такої релігії я нічого не маю.
— Але скажи мені, чи справді потрібна релігія, щоб сповідувати ці цінності? Чи можна просто не бути релігійною людиною, але мати такі цінності?
— Отже, це моє відкриття. Відкриття, якому, думаю, останні 10 років: існує інший світ. Або, якщо сказати більш філософською мовою, інша парадигма. Можна спиратися на інші цінності, ніж ті, які нам традиційно продавали як релігійні. Мені здається, що такий світський світ — це світ прав людини, рівноправ’я, уявлення про суспільство, у якому немає дискримінації через расу, стать, сексуальну орієнтацію тощо. Це великі здобутки європейського гуманізму, але не лише європейського гуманізму. Я б сказав, це здобуток усього людства. Інший компонент цього світського світу — наука, тобто раціональний підхід до реальності, який допомагає нам не лише подолати багато проблем, що постають перед суспільством, яке розвивається, а й вивести багатьох людей із реальної бідності, злиднів чи складних соціальних ситуацій. Завдяки залученню до освіти багато людей можуть перейти зі становища дискримінованих до становища людей, які відчувають, що впливають на реальність, що можуть долучитися до великих зусиль і надбань науки. Цього, на жаль, релігія не забезпечує. Це одне з моїх розчарувань церквою та релігією: вона не витягує людей із бідності та певного інтелектуального занепаду чи нестачі соціальних компетентностей, а навпаки, утримує їх у цьому, адже такі люди потрібні церкві. Наука перебуває на абсолютно протилежному полюсі. Мені здається, що опора власної системи цінностей на раціональне пізнання реальності та здобутки прав людини, тобто так званий гуманізм, є противагою релігійному світові, який знову хоче нав’язати нам в освіті міністр Czarek.
— Так, погоджуюся. Скажу тобі, що ці «Уроки релігії на Різдво» дуже цікаві, гарно написані, чудово проілюстровані, тож…
— Тобто ти вже мав нагоду переглянути, я правильно розумію?
— Так, я вже замовив і переглянув, тому також рекомендую всім глядачам. Думаю, запрошуємо на сайт 365lekcjireligii…
— Так, запрошуємо підтримати проєкт, бо, чесно кажучи, це проєкт геркулесівського масштабу. Уяви собі: це 365 статей, якщо кожна має по дві-три сторінки, виходить 900 сторінок тексту — це просто величезна робота.
— Над Євангеліями працювало безліч людей. Їх записали апостоли, але вони не є їхніми авторами. Якщо подумати, що це створювалося стільки років, а тут буде 365 текстів… Справді, роботи величезна кількість.
— Дякую тобі за підтримку, за твою зацікавленість. Сподіваюся, що мені також удасться знову підтримати твій проєкт, який я вважаю дуже гідним.
— apostazja.eu…
— Саме так. Продовжуймо цю допомогу, цю співпрацю.
— Дуже дякую, дякую вам, до зустрічі.
— Дуже дякую.