Зрештою, цьому не варто дивуватися. Фільм доходить до Bolesławiec більш ніж через два місяці після прем’єри. Той, хто дуже хотів подивитися його одразу, давно вже міг це зробити (поїхати до Wrocław або, просто, подивитися в Інтернеті). Той, хто любить дивитися фільми тоді, коли про них багато говорять, щоб порівняти власні враження з тим, про що розповідають по телебаченню чи пишуть у газетах, — тим більше постарався дістатися фільму раніше. Не кажу вже про те, що кіно для багатьох просто дороге, а плата за продукт, який дещо втратив актуальність, змушує замислитися, чи варто витрачати ці кільканадцять злотих.
Звичайно, «Поганий дім» — хороший фільм, і його «простроченість» не полягає в тому, що за якихось два місяці він настільки застарів, що тепер його неможливо дивитися. Я радше маю на увазі, що кіно підпорядковується законам ринку: охочіше купують те, що свіже, модне, про що говорять. Тим часом від Фестивалю польських художніх фільмів у Gdynia, на якому «Поганий дім» отримав номінацію на «Золотих левів» і три важливі нагороди — за режисуру, сценарій (обидві — Wojciech Smarzowski!) та монтаж, — минуло вже справді чимало часу, а FPFF є чудовим показником того, що відбувається в польському кіно і на що варто піти в кінотеатр! Рекламних плакатів фільму вже не побачиш, дискусій на телебаченні чи радіо не почуєш, рецензій у свіжій пресі не прочитаєш. «Поганий дім» доходить до Bolesławiec безперечно надто пізно, щоб ми не відчували, ніби нам подають розігріту вечерю. Що стосується кінодистрибуції, то Bolesławiec та інші невеликі міста на мапі Польщі її не цікавлять — глядачів замало, щоб варто було якось особливо ними перейматися. Не лише Andrzej Bursa «нехтував малими містечками».
Повернімося, однак, до самого фільму: якщо хтось із вас, як і я, перебуває під незмінним враженням від «Весілля» (звичайно, режисера Wojciech Smarzowski), він має подивитися і «Поганий дім». Якщо когось «Весілля» роздратувало, все одно варто побачити й «Поганий дім». Адже обидва фільми мають багато спільного — викликають суперечливі емоції та безжально віддзеркалюють наші польські вади. Водночас вони настільки різні, що швидко забуваєш про бажання їх порівнювати.
«Поганий дім» — на мою думку, абсолютно несправедливо — порівнювали з фільмами Tarantino (Stopklatka) і називали польським «Fargo» (onet.pl). Попри все, автори трейлера навели ці, м’яко кажучи, почесні порівняння. Звідки вони взялися в головах авторів рецензій? Фільм починається досить життєрадісно — з розповіді головного героя Edward Środoń (його грає Arkadiusz Jakubik) про своє дотеперішнє життя. Ми швидко розуміємо, що маємо справу з людиною, яка непогано давала собі раду в попередній системі. Зоотехнік, працівник державного сільськогосподарського підприємства з пристойною зарплатою та можливістю підзаробити нелегально, з вродливою дружиною. Ех, добре їм тоді жилося. У певний момент, однак, дружина Środoń раптово помирає. Герой починає пити, втрачає роботу. Та в останню мить йому ще вдається отямитися — він знаходить роботу далеко від дому, в іншому господарстві. З невеликим майном у маленькій валізі він вирушає починати нове життя. Там випадково залишається на ніч у подружжя (Marian Dziędziel і Kinga Preis), яке живе неподалік від PGR. Господарі, принаймні спочатку, виявляються дуже гостинними. Навколо будинку — багнюка, всередині — занедбано, господар любить випити й ударити дружину, але головного героя це не турбує — так тоді жили. Środoń повертається до цього будинку взимку разом із міліціонерами. У нього поголена голова, він у кайданках. Це відтворення подій на місці, Środoń — підозрюваний. Спочатку ми не знаємо, у чому його підозрюють. Однак із ретроспекцій, які є спогадами головного героя, дізнаємося, що сталося тієї фатальної ночі. Завдяки поверненням у «тут і тепер» — тобто до моменту проведення відтворення подій на місці — ми швидко розуміємо, що міліціонерів чи прокурора не обов’язково цікавить фактична реконструкція подій, у яких брав участь Środoń. Головний герой виявляється втягнутим у значно серйознішу справу, до якої причетні й місцеві впливові особи, і священник, і міліція. «Правда? Її не існує». Безліч сюжетних ліній, несподівані повороти, дещиця комізму й гротеску, однак, не перетворюють цей фільм на твір, подібний до того, що робить Tarantino чи брати Cohen. У них зло подане в лапках, а у фільмі Smarzowski постає в чистому вигляді. Środoń і поручник Mróz (Bartłomiej Topa) — одні з найтрагічніших персонажів польського кіно!
На фільм варто піти з багатьох причин. По-перше, Smarzowski, безперечно, вміє працювати з акторами — він знову переконав мене у величезному таланті Kinga Preis і Marian Dziędziel. А кожен, кому Bartłomiej Topa здається придатним лише на роль Zenek із «Złotopolscy», має подивитися його і в «Поганому домі», і у «Весіллі». Те саме стосується Arkadiusz Jakubik, який має досить добродушну зовнішність: його роль у «Поганому домі» геніальна — актор зумів створити багатовимірного персонажа, що викликає у глядачів безліч суперечливих емоцій — співчуття, неприязнь, симпатію… По-друге, фільм має справді чудовий сценарій — без непотрібних сцен і зайвих діалогів. Натомість у ньому є вміння створювати напругу й переконувати глядача, що все це могло статися насправді. По-третє, «Поганий дім» не залишає глядача байдужим. Він дратує, бо знову показана в ньому Польща не така, якою ми хотіли б її бачити (цього разу, однак, фільм не стосується сучасності, тож нам ще якось вдається змиритися з цим). Лякає, як трилер, але й тому, що ми можемо уявити: зовсім нескладно стати таким Środoń — звичайним чоловіком, який, щоправда, має на сумлінні дрібні грішки, але ж не настільки поганий. Змушує соромитися (ой, якою провінційною та занедбаною може бути ця Польща). Забавляє, але, як у Gogol, ми сміємося самі з себе, тож це знову доводить нас до роздратування.
Скажу лише одне: якщо ви не бачили «Поганого дому», на мою думку, варто сходити в кінотеатр!
Katarzyna Boćkowska