Про олійницю корівку написали на своїй сторінці лісівники з Nadleśnictwa Dojlidy.

Чому ця комаха така небезпечна?

Iwona Jóźwicka:

  1. Олійниця корівка — вид жука з родини майкових, із темно-синім, синьо-чорним або чорним забарвленням тіла з металевим блиском.
  2. Зустрічається по всій країні, трапляється досить рідко. Віддає перевагу трав’яним угрупованням на сонячних територіях, галявинах і луках.
  3. Вона велика — довжина тіла може сягати навіть 35 мм. Дорослі комахи мають укорочені надкрила та велике, товсте черевце. Самки значно більші за самців. У самця вусики «зламані», завдяки чому легко розрізнити стать.
  4. Дорослих комах можна зустріти з квітня до червня.
  5. Назва олійниці походить від того, що під час стресових ситуацій комаха виділяє маслянисту жовту рідину, яка містить сильно отруйну хімічну сполуку — кантаридин (що належить до групи терпенів), один із найсильніших токсинів, що зустрічаються в природі.
  6. У минулому кантаридин використовували в медицині (він стимулює нервові закінчення та слизові оболонки сечостатевої системи), як афродизіак і для виробництва отрути.
  7. Смертельна для людини доза становить приблизно 0,03 г цієї речовини. Хоча одна комаха не може виробити таку кількість кантаридину, її «порція» може сильно подразнити людську шкіру, особливо якщо речовина потрапить у ніс та очі.
  8. Існують комахи, наприклад вогник гребневусий, який добуває отруту з мертвих особин олійниці, щоб самому стати токсичним.
  9. Самка олійниці відкладає кілька тисяч яєць (навіть до 10 тисяч). Личинки олійниці корівки паразитують на бджолах із родів андрена та еуцера.
  10. Личинки, що вилуплюються, скупчуються на квітах і чіпляються до бджіл, які відвідують ці квіти. Часто вони чіпляються до «неправильної» комахи, через що не знаходять сприятливих умов для розвитку й гинуть.

І додає:

Личинки, прикріплені до ніг бджіл, потрапляють до їхніх гнізд. Там вони поїдають бджолині яйця, потім линяють і перетворюються на червоподібні личинки другої стадії. Своєю чергою ці личинки живляться пилком і нектаром, які бджолині накопичують у своїх гніздах. Після повторного линяння утворюється несправжня лялечка, з якої розвивається справжня лялечка, а потім дорослий жук (імаго). Цей складний цикл розвитку називається гіперметаморфозом (надперетворенням).