Подія сталася 13 січня 2021 року перед 8:00 ранку в одному з дискаунтерів Bolesławiec. Рано-вранці в магазині було небагато людей. Охоронець без труднощів помітив чоловіка, який узяв три упаковки капсул для прання і вийшов із магазину, не заплативши. Чоловік побіг за злодієм, щоб повернути товар.
– Я вискочив і схопив його за куртку, – розповідає охоронець. – Він обернувся і вдарив мене відкритою долонею в обличчя. Ми боролися, і ці капсули в нього випали. Я казав йому, що він затриманий. Хотів застосувати газ, але мені це не вдалося. Унаслідок сутички ми разом упали на тротуар. На тротуарі лежала решітка для витирання взуття перед входом до іншого магазину. Я впав на цю решітку. Розбив собі лоба, був увесь у крові й відчув сильний біль у плечі. Я ще зірвав із цього чоловіка шапку, якою зупинив кров. Повернувся до магазину. Там знепритомнів і потрапив до приймального відділення. Я був так напружений, що лікарям довелося мене знеболити й розслабити м’язи, щоб лікар зміг вправити мені плече, – розповідає охоронець про подію.
Перший постріл у потилицю
Поліція швидко схопила злодія. Йому висунули обвинувачення в грабіжницькій крадіжці (ст. 281 КК), за яку загрожує від одного до 10 років позбавлення волі. Обвинувачений не визнав провини. Він заперечив, що застосував насильство щодо охоронця з метою утримати викрадені ємності з порошком. Він заявив, що боровся з охоронцем, який тримав його за одяг, а сам лише намагався вирватися. Додав, що охоронець підсік йому ногу, через що вони обоє перекинулися й упали на тротуар.
Прокурор через суперечливі свідчення переглянув записи камер спостереження й дійшов висновку, що має рацію… злодій! Прокуратура закрила провадження за ст. 281 КК через відсутність установлених законом ознак забороненого діяння. Сама крадіжка капсул із порошком, на думку прокуратури, є правопорушенням за ст. 119 Кодексу про дрібні правопорушення. За це діяння загрожують арешт, обмеження волі або штраф, оскільки вартість капсул становить трохи менше ніж 200 злотих.
Другий постріл у потилицю
Охоронець ще лежав у лікарні, коли отримав повідомлення від охоронної компанії з вимогою вчасно подати заяву про звільнення від обов’язку сплачувати внески до ZUS (охоронна компанія була другим роботодавцем охоронця і, відповідно до закону, не сплачувала за нього внесків на медичне страхування, зокрема страхування від нещасних випадків, оскільки чоловік працював за трудовим договором в іншому підприємстві, де такі внески за нього сплачували). Однак травму він отримав, коли охороняв магазин.
– В охоронній компанії я працював три роки, – каже охоронець. – Я був хорошим працівником, із яким сталася біда, а вони не поставилися до мене по-людськи. Хоча я ще був у лікарні, вони вже хотіли заяву про звільнення від сплати внесків. Я не отримав жодної компенсації, бо за цю роботу за мене не сплачували внесків на страхування від нещасних випадків. А я ж мусив відреагувати на крадіжку. Я не вмію відвертати голову… – додає охоронець.
Цивільно-правовий договір доручення, на який поширюється обов’язок страхування на випадок старості та інвалідності, звільняється від внеску на страхування від нещасних випадків, якщо робота виконується за межами місцезнаходження або місця ведення діяльності замовника. У такій ситуації виконавець не підлягає страхуванню від нещасних випадків, навіть якщо хотів би цього, оскільки добровільно підлягати такому страхуванню неможливо.
40-річний чоловік, який працював охоронцем у дискаунтері, є ветераном війни. В армії він прослужив 13 років. Уже шість років отримує пенсію по інвалідності, має посттравматичний стресовий розлад, був в Афганістані. Сам він каже, що не настільки хворий, щоб не працювати. Тепер на нього чекає тривала реабілітація після операції на плечі.
– Першим пострілом у потилицю було закриття розслідування, другим – відсутність страхування, – каже ветеран війни. – Чого я міг би очікувати? Людської справедливості, бо чого ще? – додає він, завершуючи свою історію.
Із усієї цієї історії випливає, що людина, яка чесно й віддано виконувала свою роботу, почувається скривдженою подвійно. Приватною компанією і державою.
Охоронець додав, що колеги з дискаунтера, чоловіки й жінки, поставилися до нього дуже тепло й сердечно. Вони виявили до нього багато співчуття та турботи.
Чи було б краще, якби чоловік не побіг за злодієм із магазину й дозволив цю крадіжку? Вдав, що нічого не помітив? Сьогодні він був би здоровішим і не зазнав би гіркоти, з якою змушений боротися.