Як відомо, коли батьки хрестять дитину, вона стає членом церкви. Проблема виникає, коли батьки вирішують залишити цю інституцію. Самі вони можуть вийти, але виписати дитину не можуть. Це абсурдно. Подібна ситуація і з молодими людьми. Церква вважає їх дорослими, коли вони мають прийняти конфірмацію (тобто таїнство, що гарантує так зване повне християнське посвячення). Однак коли ті самі молоді люди хочуть вийти з інституції, церква каже: до вісімнадцяти років — ні!

Заява про вихід із Церкви має бути подана особою повнолітньою (кан. 98 § 1 і 2 ККП), здатною до вчинення правочинів, свідомо та вільно (кан. 124–126 ККП).

Загальний декрет Конференції єпископату Польщі у справі виходу з Церкви та повернення до церковної спільноти, п. 1 підп. 1

— На мою думку, положення декрету суперечить конституційному принципу свободи совісті та віросповідання, а також праву батьків на виховання дітей. Стаття 53 ч. 1 проголошує: кожному гарантується свобода совісті та релігії. Натомість стаття 48 ч. 1 говорить, що: батьки мають право виховувати дітей відповідно до власних переконань. Це виховання має враховувати ступінь зрілості дитини, а також свободу її совісті та віросповідання і її переконання — говорить Krzysztof Gwizdała, автор сайту apostazja.eu, до якого звертаються батьки, які хочуть виписати своїх дітей із Католицької церкви.

— Стаття 53 Конституції стосується всіх осіб, а не лише тих, кому виповнилося 18 років. Використане законодавцем слово «кожен» є однозначним. Так само не викликає сумнівів стаття 48. Батьки мають право виховувати дитину. Якщо вони мають право охрестити нащадка і тим самим записати його до спільноти Церкви, то повинні мати й право виписати його з цієї спільноти, — додає Gwizdała.

— Я писав у цій справі до Конференції єпископату Польщі. Вони надали мені коротку відповідь, у якій єпископи взагалі не порушили питання виписування дітей чи виходу молоді. Уповноважений з прав дитини, якому я описав проблему, взагалі не відреагував. Натомість відповів Уповноважений з прав людини. На жаль, він не може вжити ефективних заходів у цій справі, оскільки може реагувати лише щодо органів державної влади, — пояснює автор сайту apostazja.eu.

Нижче ми публікуємо відповідь Уповноваженого з прав людини, його лист до Міністерства внутрішніх справ та адміністрації, а також відповідь міністерства.

Лист Уповноваженого з прав людини до Krzysztof Gwizdała

Варшава, 08.02.2021 р. (VII.5600.6.2021.MM)

Krzysztof Gwizdała

Шановний пане,

у відповідь на Ваше звернення, діючи за дорученням Уповноваженого з прав людини на підставі ст. 11 ч. 1 п. 4 закону від 15 липня 1987 р. «Про Уповноваженого з прав людини» (Dz. U. з 2020 р., поз. 627), із жалем повідомляю, що в цій справі Уповноважений не може вжити ефективних заходів. Повноваження Уповноваженого дозволяють вживати заходів щодо органів державної влади. Натомість Уповноважений не має можливості втручатися у внутрішні справи церков і релігійних об’єднань, зокрема у питання членства в цих об’єднаннях. Крім того, Уповноважений не має права законодавчої ініціативи.

Хочу підкреслити, що описана Вами проблема, однак, відома Уповноваженому в частині захисту персональних даних. У 2017 році Уповноважений подав звернення до Вищого адміністративного суду у справі повноважень Генерального інспектора із захисту персональних даних у справах, що стосуються апостатів. У постанові від 21 травня 2018 р. (номер справи I OPS 6/17) Вищий адміністративний суд зазначив, що «Генеральний інспектор як орган державного управління не повинен втручатися у зарезервовану за Церквою сферу виконання її статутних завдань і вирішувати, хто є членом певної релігійної спільноти, а також втручатися у зміст церковних книг. Дії, що здійснюються в процедурі формального виходу з Католицької церкви, зокрема внесення відміток до свідоцтва про хрещення, повністю врегульовані правовими актами Католицької церкви. Отже, орган встановлює належність до Церкви виключно на підставі доказу — свідоцтва про хрещення з відміткою про вихід із церкви. Встановлення цього факту на підставі інших доказів є неприпустимим».

Ця позиція нині усталилася в практиці адміністративних судів. Після набуття чинності Загальним регламентом Європейського Союзу про захист даних (GDPR) органом, уповноваженим розглядати заяви про видалення або зміну даних, які обробляє Католицька церква, є виключно Церковний інспектор із захисту даних: https://kiod.episkopat.pl/. Торік цей орган видав Практичні рекомендації від 1 грудня 2020 року щодо захисту персональних даних, видані ЦІЗД, стосовно виходу з Церкви. Зміст цього документа, зокрема, свідчить, що настоятель не може відмовитися прийняти заяву про вихід із церкви, подану відповідно до Загального декрету Конференції єпископату Польщі у справі виходу з Церкви.

З огляду на звернення громадян до УПЛ щодо самої процедури виходу з Католицької церкви, у листі (копія додається), направленому до Департаменту релігійних віросповідань, а також національних та етнічних меншин Міністерства внутрішніх справ та адміністрації, було висловлено прохання щодо позиції стосовно пропозиції внести зміни до закону від 17 травня 1989 р. «Про гарантії свободи совісті та віросповідання» (Dz. U. з 2017 р., поз. 1153). У відповіді (копія додається) цей орган висловив позицію, що внесення таких законодавчих змін недоцільне. Водночас він повідомив Уповноваженого, що до Міністерства не надходять скарги громадян на конкретні випадки обтяжливих або неналежних дій, що супроводжують індивідуальні акти апостазії. Оскільки УПЛ не є органом, уповноваженим ініціювати законодавчі зміни, у цій справі немає підстав для подальших дій. Однак хочу запевнити, що Уповноважений і надалі стежитиме за станом дотримання свободи совісті та віросповідання.

Інформація про заходи, вжиті в цій сфері, публікуватиметься на вебсайті www.rpo.gov.pl.

З повагою

Начальник відділу — Група конституційного, міжнародного та європейського права
Бюро Уповноваженого з прав людини

Лист Уповноваженого з прав людини до Міністерства внутрішніх справ та адміністрації

Варшава, 22.12.2020 р. (VII.5600.4153.2020.MM)

Міністерство внутрішніх справ та адміністрації

Директор Департаменту релігійних віросповідань, а також національних та етнічних меншин

Шановний пане директоре,

до Уповноваженого з прав людини роками надходять звернення громадян щодо процедури виходу з релігійних об’єднань, передусім щодо процедури виходу з Католицької церкви. Уповноважений розглядав цю проблему з погляду права на приватність і захист персональних даних. У зв’язку з постановою Вищого адміністративного суду від 21 травня 2018 р. (номер справи I OPS 6/17), у якій суд визнав, що орган адміністрації, покликаний захищати персональні дані, не повинен втручатися у зарезервовану за Церквою сферу виконання її статутних завдань і вирішувати, хто є членом певної релігійної спільноти, а також втручатися у зміст церковних книг, та у зв’язку з призначенням Церковного інспектора із захисту даних, Уповноважений не знаходить підстав для подальших дій у цій сфері.

Проте останніми місяцями до Уповноваженого надходить дедалі більше звернень громадян, які стверджують, що практика застосування

Загального декрету Конференції єпископату Польщі у справі виходу з Церкви та повернення до церковної спільноти, виданого постановою № 20/370/2015 від 7 жовтня 2015 року, істотно обмежує свободу виходу з цього релігійного об’єднання, що, на їхню думку, призводить до порушення гарантованої ст. 53 Конституції РП свободи совісті та віросповідання, а також права не належати до релігійних об’єднань, уточненого у ст. 2 п. 2a закону від 17 травня 1989 р. про гарантії свободи совісті та віросповідання (Dz. U. з 2017 р., поз. 1153; далі — Закон про гарантії свободи совісті та віросповідання), яке, з огляду на ст. 18 цього закону, також застосовується до Католицької церкви. Заявники також звертають увагу на відсутність процедури виходу з Католицької церкви для неповнолітніх, що посягає як на свободу віросповідання неповнолітніх, так і на право батьків виховувати дитину відповідно до власного світогляду, врегульоване ст. 48 Конституції РП. Процедура виходу з релігійних об’єднань також є предметом публічної дискусії, а з численних повідомлень у ЗМІ випливає, що для багатьох громадян вона пов’язана з низкою труднощів1. На думку Уповноваженого, повага до автономії церков і релігійних об’єднань має поєднуватися з повагою до індивідуальних прав людини.

В одному зі звернень до УПЛ у описаній вище справі (копія додається) було сформульовано пропозицію внести зміни до Закону про гарантії свободи совісті та віросповідання шляхом додавання положення, яке прямо надавало б право вийти з церкви або релігійного об’єднання за допомогою звичайної заяви про волевиявлення, поданої також поштою або через представника, без жодних додаткових вимог і зі збереженням права не розкривати свій світогляд. Таке рішення, на думку заявника, дозволило б уникнути необхідності надавати пояснення щодо причини відмови від членства в церкві або релігійному об’єднанні.

З огляду на викладене, діючи за дорученням Уповноваженого на підставі ст. 13 ч. 1 п. 2 закону від 15 липня 1987 р.

«Про Уповноваженого з прав людини» (Dz. U. з 2020 р., поз. 627), звертаюся до пана директора з ввічливим проханням висловити позицію в цій справі та надати інформацію, чи надходять до Міністерства внутрішніх справ та адміністрації скарги щодо виходу з церков і релігійних об’єднань, і якщо так, то як їх розглядають.

З повагою

Директор групи конституційного, міжнародного та європейського права

Бюро Уповноваженого з прав людини

Відповідь Міністерства внутрішніх справ та адміністрації Уповноваженому з прав людини

Варшава, 20 січня 2021 р.

(DWRMNIE-WRPIFK-0174-9/2020)

Директор групи конституційного, міжнародного та європейського права

Бюро Уповноваженого з прав людини

Шановний пане директоре,

у відповідь на лист від 22 грудня 2020 р. із номером VII.5600.4153.2020.MM щодо повідомлень у ЗМІ, пов’язаних зі зверненнями громадян стосовно процедури виходу з церков та інших релігійних об’єднань, передусім процедури виходу з Католицької церкви, ввічливо повідомляю таке.

Реєстри міністра, відповідального за питання релігійних віросповідань, а також національних та етнічних меншин, не містять скарг громадян у вузькому значенні на конкретні випадки обтяжливих або неналежних дій, що супроводжують індивідуальні акти апостазії.

У 2020 році надійшло одне звернення, автор якого вимагав, цитую: «надати мені юридичне рішення на підставі польського права, яке дозволило б мені як громадянину Республіки Польща повністю і остаточно не належати до Католицької церкви в Польщі». У відповіді заявнику було зазначено, що відповідно до практики адміністративних судів наявні процедури оцінюються як такі, що дають раціональну та реальну можливість вийти з Церкви (рішення Воєводського адміністративного суду у Варшаві від 23 січня 2019 р., номер справи II SA/Wa 683/18).

Щодо законодавчого втручання, яке згадується у вищезазначеному листі та має на меті полегшити вихід із церкви або релігійного об’єднання, слід зазначити, що воно було б небезпечним втручанням в автономію церков і свободу совісті та віросповідання. У такому разі можна було б уявити адміністративне збільшення або зменшення кількості членів церкви чи релігійного об’єднання, що могло б обґрунтувати його ліквідацію або створення.

Також слід підкреслити, що, як зазначив Вищий адміністративний суд у наведеному рішенні від 9 лютого 2016 р. (номер справи I OSK 2691/15), «(...) держава жодним чином не може втручатися у сферу належності до церкви або релігійного об’єднання, оскільки це порушувало б не лише (...) конституційно захищену автономію Католицької церкви, а й втручалося б у сферу свободи релігії та віросповідання. Неможливо погодитися із ситуацією, у якій належність до Церкви або її відсутність визначав би державний орган, яким є ГІОД, на підставі загальнообов’язкових положень».

З повагою

Директор Департаменту релігійних віросповідань, а також національних та етнічних меншин

Міністерство внутрішніх справ та адміністрації