Чи добре, що троє активістів повалили пам’ятник капелану «Солідарності»? Чи можна вчинити наругу над пам’ятником? І який вигляд має процес у цій справі, що розпочався 1 березня 2021 року, тобто більш ніж через два роки після повалення пам’ятника.
Уночі 21 лютого 2019 року Rafał Suszek, Konrad Korzeniowski і Michał Wojcieszczuk накинули на шию постаменту прелата петлю, підважили цоколь і тягнули, доки пам’ятник не впав на заздалегідь підготовлені гумові шини. Вони мали запобігти руйнуванню пам’ятника, адже, як активісти написали у своєму маніфесті, «метою є розбити фальшивий і огидний міф про Генрика Янковського, а не знищити матерію його пам’ятника». На пам’ятнику, що лежав, чоловіки розклали вбрання вівтарного прислужника разом із дитячою білизною. Повну заяву активістів можна прочитати на сайті oko.press.
Висловлювання активістів
Міхал Войцехщук:
- Ми чекали на цей процес два роки. Судовий розгляд розпочався, але перебіг був досить несподіваним. Суд фактично унеможливив надання пояснень. Особливо коли з’являлися звинувачення на адресу церкви та згадувалися прелат Янковський чи архієпископ Глодзь. Пояснення переривали.
- Я не вірю твердженню Єжи Боровчака, який заявляв, що якби знав, чим займався прелат Янковський, то сам демонтував би його пам’ятник.
- Скривджені діти лише через багато років здатні розповісти про свою травму. У суді виявилося, що це не має стосунку до справи. На мою думку, має.
- Пояснення, які ми хотіли надати, не були надані. Встановити ступінь вини, коли обвинуваченим не дозволили надати пояснення, — це надзвичайно важливо.
- Відбулося і відбувається багато процесів. Цей конкретний юридичний процес проходить дивно — як з логічного, так і з аксіологічного погляду.
- Ян, як каже панк-робочий: «Щоб змити ганьбу, треба скинути камінь».
- Я сподіваюся, що ми пройдемо цей шлях, аби нарешті виникла спільнота.
Рафал Сушек:
- Уся ця справа певною мірою про те, що голосу (жертв священників-педофілів — примітка редакції) немає в публічному просторі.
- У всьому суспільному просторі ніколи не було і немає місця для голосу жертв.
- Янковський зростав як міфічна постать.
- Обвинувачення складається з двох частин. Ідеться про наругу над пам’ятником і знищення майна.
- Обидва обвинувачення безпідставні.
- Ми не вчинили наруги над цим пам’ятником, оскільки він не може бути зневажений.
- Антисемітизм Янковського добре задокументований. Що ще потрібно зробити в країні Голокосту, щоб не опинитися на постаменті? Янковський має 11 записів у «Коричневій книзі» асоціації «Ніколи більше».
- Ми також маємо чудово задокументовану співпрацю з репресивним апаратом ПНР.
- Два прокурорські провадження проти Генрика Я., що стосувалися зґвалтувань неповнолітніх, скандально закрили.
- Ми не мали наміру знищувати цей пам’ятник. Ми його не знищили.
Репортаж Божени Аксаміт у «Gazeta Wyborcza» за грудень 2018 року розкрив і задокументував, що ксьондз Янковський від кінця 1960-х років сексуально використовував дітей. Журналістське розслідування було описане у статті «Таємниця Святої Бригіди. Чому церква роками дозволяла ксьондзу Янковському використовувати дітей?». Там також описано інші підозри у скоєнні ксьондзом Янковським педофільських дій та звинувачення в сексуальному насильстві над неповнолітніми. У статті, зокрема, наведено звинувачення у примушуванні 12-річної дівчинки до статевих стосунків, а також історію самогубства вагітної 16-річної дівчини, яку, як стверджувалося, використовував священник.
На думку гданської культурної діячки Лідки Маковської, знання про поведінку ксьондза Янковського щодо неповнолітніх було в Тримісті загальновідомим уже в 1990-х роках, однак його суспільне становище та близькі контакти з представниками влади призвели до того, що рішучих дій для запобігання цьому не вжили.