Рафал розповів у суді, яким був день, коли трагічно загинув його маленький син. Йому знову довелося пережити ті миті. Чи щоразу він думає про те, що міг би зробити інакше? І чого міг би не зробити, щоб його син і досі був із ним?
У короткому висловлюванні, яке він дав нам після першого судового засідання, видно, що емоції надзвичайно сильні, а батько переживає великі страждання.
27 квітня 2020 року, у день зникнення дитини, після 11:00 Рафал зателефонував приятелеві. Їм потрібно було виконати роботу на дачній ділянці. Він узяв із собою сина, щоб дитина погралася на свіжому повітрі.
— Я зателефонував приятелеві, щоб порубати в нього на ділянці дрова, — розповідає батько. — Він сказав мені, що не знає, чи заведеться його бус, і попросив приїхати допомогти, але коли я приїхав, бус уже був заведений, і ми поїхали на ділянку. Тоді він запитав мене, чи маю я «дещо». Я відповів, що трохи маю. Ми вдихнули. Я перший, а Mariusz другий. Потім почали різати дрова, а малий катався поруч із нами на велосипеді, — розповідав Рафал у суді.
Після 15:00 на ділянку приїхав ще один знайомий Рафала. Саме він знайшов покупця на дрова. Цей чоловік подарував Кацпереку пластиковий екскаватор, який пізніше виловили з річки. Хлопчикові сподобалася нова іграшка.
— Кацперек грався екскаватором на ділянці сусідки, — розповідає Рафал. — Там була така ямка з водою, і він засипав її цим екскаватором. До дамби він не підходив. Одного разу він спустився зі мною сходами до Квіси, бо я пішов по воду. Я набрав води у відро, і ми повернулися. Коли ми йшли сходами, я тримав Кацперека за руку. Вважаю, що Кацперек сам не спустився б цими сходами, бо боявся б, — переконував Рафал.
Близько 17:00 чоловіки завантажили дрова й поїхали з ділянки. Двоє приятелів Рафала повезли дрова людині, яка їх замовила, а Рафал із сином поїхали додому обідати. Вони прибули туди близько 17:30. Через кілька десятків хвилин знову повернулися на ділянку.
— Я поїхав обідати, потім повернувся на ділянку, бо приятель хотів, щоб я допоміг йому відремонтувати пилку, — розповідав Рафал. — Я вийшов із автомобіля, відчинив Кацперові двері й бачив, що він ішов поруч зі мною. Я підійшов до приятеля приблизно на дві-три хвилини. Зрозумів, що малого немає. Почав бігати по ділянках і шукати його. Якийсь чоловік сказав, що Кацперек, можливо, пішов пострибати на батуті, я бігав і кликав його. Якась жінка сказала мені, що чула якийсь плюскіт у річці й подумала, що це бобер. Тоді я побіг уздовж річки. Пробіг приблизно 500 метрів, а коли повертався, побачив, що за течією пливе екскаватор малого — той самий, яким він грався, — розповідав батько.
Подальшу історію пошуків ми детально описали в багатьох матеріалах. Найповніше — у відеоматеріалі: Реконструкція подій від дня зникнення Кацперека. Припущення, теорії, сценарії. Тіло дитини знайшов водолаз Marcel Korkuś майже через два тижні після дня зникнення.
Захисниця батька Luiza Słychan закликає розважливо оцінювати цю сімейну трагедію.
— 27 квітня 2020 року сталася величезна трагедія, — каже адвокат Luiza Słychan, захисниця Рафала. — Родина Кацперека, зокрема й батько, якого з дитиною пов’язував особливий зв’язок, досі не оговталася. Читаючи коментарі під статтями або дописами на порталі Facebook, я бачу, скільки емоцій у людей, які коментують. Звичайно, я розумію, що ця справа викликає в громадськості різні емоції. Проте, зважаючи на те, що у справі ще не винесено вироку, прошу утриматися від образливих і вульгарних коментарів на адресу обвинуваченого та його близьких. Також нагадую, що лише всебічна оцінка доказів, які збере суд, може дати нам відповідь на запитання, що сталося того трагічного дня. Тому я закликаю всіх вас не формулювати поспішних думок на підставі неповної інформації, — звертається з проханням правниця.