Наступною справою, якою радники займуться на листопадовому засіданні Міської ради Bolesławiec, буде «звернення до Президента міста Bolesławiec щодо звільнення від плати за могилу». У проєкті ухвали читаємо:

Міська рада Bolesławiec підтримує всі ініціативи, спрямовані на гідне вшанування пам’яті людей, які з відданістю, рішучістю та самопожертвою організовували польську освіту на території Bolesławiec після 1945 року. Пам’ять, яка виражатиметься, зокрема, у вжитті конкретних заходів, спрямованих на звільнення від плати за місце поховання під могилу, а також на збереження й утримання самої могили. Міська рада Bolesławiec вважає, що така особлива пам’ять належить покійній пані Стефанії Тайхер, чиї тлінні останки спочивають у могилі [...] на муніципальному кладовищі на вулиці Śluzowa в Bolesławiec, що водночас сприятиме збереженню цієї пам’яті для майбутніх поколінь. Могила цієї видатної патріотки не може бути ліквідована лише через відсутність у Bolesławiec родини пані Стефанії Тайхер, а пам’ять про неї має назавжди залишитися разом із її могилою.

А також:

[…] Міська рада Bolesławiec звертається до Президента міста Bolesławiec, також як до службового керівника директора Міського управління житлового господарства в Bolesławiec, із проханням виступити з відповідною ініціативою, кінцевою метою якої буде звільнення від плати за місце поховання під могилу, а також збереження й утримання самої могили, у якій спочивають тлінні останки покійної пані Стефанії Тайхер.

В обґрунтуванні документа читаємо:

Наглядовим рішенням від 30 жовтня 2020 року № NK-N.4131.7.11.2020.AS Нижньосілезький воєвода визнав недійсною ухвалу № XXI/246/2020 Міської ради Bolesławiec від 30 вересня 2020 року щодо звільнення від плати за могилу. В обґрунтуванні воєвода зазначив, що Міська рада Bolesławiec фактично поклала на Президента міста Bolesławiec конкретні обов’язки, пов’язані з утриманням індивідуальної могили на муніципальному кладовищі в Bolesławiec. Ухвалюючи зазначену вище ухвалу, Міська рада Bolesławiec дала президентові розпорядження, пов’язане з виконанням завдань бюджетною установою, якою є Міське управління житлового господарства в Bolesławiec у сфері управління та адміністрування муніципального кладовища в Bolesławiec. Адже до завдань цієї бюджетної установи належить розпорядження місцями поховання (§ 8, пункт 1 статуту MZGM). Наглядовий орган також зазначив, що ухвалу було прийнято з перевищенням повноважень, наданих міській раді.

Водночас наглядовий орган зауважив, що наміром Міської ради Bolesławiec було не допустити ліквідації могили людини, заслуженої перед містом Bolesławiec, і взяти її під опіку. Міська рада Bolesławiec могла звернутися із закликом у формі ухвали до Президента міста Bolesławiec як до службового керівника директора Міського управління житлового господарства в Bolesławiec, висловивши свою позицію у зазначеній сфері.

Це звернення відповідає наведеній вище позиції наглядового органу. Звернення Міської ради Bolesławiec є виявом турботи про фізичне збереження місця поховання під могилу та самої могили, потреби вшанувати незвичайну постать пані Стефанії Тайхер, а водночас — зберегти її пам’ять для майбутніх поколінь, що проявляється також у дбайливому ставленні й турботі про могилу — місце її вічного спочинку.

Закон про ґмінне самоврядування визначає, що мешканці ґміни в силу закону утворюють самоврядну спільноту. Жителі Bolesławiec як ця місцева спільнота, мала батьківщина, зобов’язані вшанувати пам’ять пані Стефанії Тайхер. Жителі Bolesławiec є також спільнотою поколінь: тих, хто живе нині, тих, хто вже відійшов, а також тих, хто ще прийде. Як нинішнє покоління, ми відповідальні як перед минулими, так і перед майбутніми поколіннями. Історія Bolesławiec — прекрасна історія, сповнена трагічних і піднесених подій. Історія людей, які присвячували своє життя цьому місту та його мешканцям. Є й інші місця, що нагадують про зусилля минулих поколінь у повсякденній праці, створенні великих справ, суспільному, політичному та релігійному житті.

Пані Стефанія Тайхер була організаторкою польської освіти після 1945 року в Bolesławiec, першою вчителькою, ув’язненою, яка вижила в німецьких концентраційних таборах.

У «Bolesławiec Yearbook 2009» на сторінці 76, у дослідженні Марії Собольської, можна прочитати, зокрема, що вона народилася 15 липня 1893 року в Borysław. Закінчила жіночу педагогічну семінарію й до початку війни працювала в Люблінському повіті. Після захоплення польських шкіл німецьким окупантом вона втратила роботу й залишилася без засобів до існування. Негайно розпочала таємно навчати дітей по домівках. 9 травня 1941 року її заарештувало гестапо й ув’язнило в Любліні, де її били та катували до непритомності. 21 вересня 1941 року її включили до транспорту в’язнів, які прямували до Ravensbrück. Після прибуття до табору їй обрізали волосся, одягнули в табірну форму та витатуювали номер 7906. Там над нею проводили нелюдські медичні експерименти, вона дивом пережила жахіття табору й дочекалася його визволення. Коли здобула свободу, важила лише 39 кг. Прямо з табору, ще в табірній формі, пані Стефанія вже 7 вересня 1945 року прибула до Bolesławiec, де одразу взялася організовувати освіту. У вересні в неї було 17 учнів, а вже 4 жовтня — 58. Перші уроки відбувалися в частково зруйнованій будівлі колишньої німецької професійної школи (нині це Комплекс професійних шкіл на вул. Komuny Paryskiej). Не вистачало всього — підручників, зошитів, крейди. Після уроків, як згадує одна з учениць, пані Тайхер брала візок і разом із кількома учнями вирушала на пошуки крейди, дошок та парт. Згодом почали приїздити інші вчителі, яким пані Тайхер знаходила роботу. Як учителька вона працювала до 1959 року, викладаючи німецьку мову. Померла 20 листопада 1975 року й була похована на муніципальному кладовищі в Bolesławiec.

Тому пам’ять про неї не може бути забута, а фізична ліквідація її могили стала б актом незрозумілої неповаги до польської історії міста Bolesławiec після 1945 року.

Рада звертається з проханням, щоб звільнення від плати діяло з 10 червня 2006 року. У книгах поховань відсутні дані про розпорядника могили. У Bolesławiec немає жодної родини, яка могла б опікуватися могилою.

У зв’язку з викладеним це звернення є цілком обґрунтованим і необхідним.

Що ви про це думаєте?