Ewelina Schweizer має зріст півтора метра. Важить трохи більше ніж 50 кг. «Худенька», як каже пан Якуб, який намагався допомогти їй того злощасного дня.
Уся історія сталася 31 жовтня, напередодні Дня всіх святих. У магазині Carrefour панував величезний наплив покупців. – Я працювала в торговому залі з колегою з мого відділу [napojów – przyp. red.], ми робили те, що мали. Він перевозив важкі вантажі, а я допомагала йому викладати товар. Для мене це буденність. Уже сім років, – розповідає пані Ewelina.
Робочий день вона закінчувала о 14:00. – Ми не встигли. Залишилися дві палети для нашого колеги, який приходив на другу зміну, – каже жінка. Близько 13:30 у відділі напоїв з’явилася менеджерка, яка передала пані Ewelina наказ директора магазину. Працівниця почула, що має викласти обидві палети й зробити це сама. – Вона сказала, що якщо я не виконаю цього доручення, директор звільнить мене, – розповідає пані Ewelina. – Я злякалася.
За її словами, кожна палета важила щонайменше 600 кг. Вона їх розвантажила. Деякий час їй допомагав пан Якуб (ім’я змінено). Лише деякий час, бо обоє підозрювали, що директор може спостерігати за ними через систему відеоспостереження. – Я робила це дуже швидко. Намагалася дотримуватися правил охорони праці, але відчувала страшний тиск. Я була сама не своя. Мала лише одну мету: виконати наказ, – наголошує пані Ewelina.
– У якийсь момент я відчула біль у спині. Не знала, що відбувається. Від напруження все тіло набрякло. О 14:14, коли цей жах закінчився, я зайшла до роздягальні. Не хотіла дорогою зустріти директора. Боялася, що він вручить мені повідомлення про звільнення, – додає вона.
Потім по жінку приїхав чоловік. – Я сіла в автомобіль. Але вже ледве змогла з нього вийти, – розповідає вона. – Вдома я знепритомніла. Не могла рухатися.
Пані Ewelina потрапила до лікарні. Їй зробили серію ін’єкцій. Хірург встановив, що вона зазнала перевантажувальної травми хребта. – Раніше в мене ніколи не було проблем із хребтом, – наголошує вона. – До цього я дуже любила цю роботу. Але того, що зі мною сталося, не побажаю нікому. Як можна так поводитися з працівницею, яка стільки років працює?
– Ми працювали з самого ранку, – розповідає пан Якуб. – Для мене, чоловіка, викласти таку велику палету — величезне зусилля, а що вже казати про таку худеньку. І ще за пів години, – додає він і зазначає, що нічого подібного не сталося б, якби палети розвантажили після 14:00.
Ewelina Schweizer визнає, що атмосфера на роботі почала погіршуватися, коли близько двох місяців тому прийшов новий директор. Як кажуть інші працівники магазину (ми поговорили з двома), їхній керівник буває авторитарним, чинить тиск на підлеглих і навіть не відповідає на «доброго дня». – Він абсолютно не підходить для цієї посади, – каже пані Martyna (ім’я змінено).
Офіційна позиція компанії Carrefour
З директором магазину нам зв’язатися не вдалося. Минулого тижня він був на навчанні у Wrocław. Менеджерка відділу одразу переадресувала нас до речниці компанії у Warszawa. В електронному листі до нашої редакції Maria Cieślikowska, директорка із зовнішніх комунікацій та PR Carrefour Polska, написала:
Зі слів керівників ми знаємо, що доручення, яке отримала пані Ewelina, не вимагало від неї порушення жодних норм. Працівниця отримала завдання поповнити товар на полицях. Оскільки це невеликий магазин, доручення стосувалося поповнення максимум 4 упаковок півторалітрової води, розфасованої по 6 пляшок, а також максимум 15 пляшок води в 5-літрових ємностях. Оскільки на полицях не вміщується більше товару, завдання було цілком здійсненним, а працівниця мала на нього пів години. Також не було потреби перевозити палети з більшою кількістю товару, ніж та, яку мали викласти.
Потерпіла є досвідченою працівницею, пройшла періодичне навчання з охорони праці й знає правила, що стосуються виконуваних нею службових обов’язків, тоді як індивідуальні схильності кожного працівника, на жаль, невідомі роботодавцю, і ми не можемо передбачити реакцію організму кожної людини. Тому, зважаючи на можливість виникнення різних зовнішніх обставин під час роботи, наприклад поганого самопочуття та повільнішого виконання доручення, усі працівники знають, що в разі потреби залишитися довше можна компенсувати час, на який було продовжено робочий день, в інший день, прийшовши пізніше або зарахувавши надурочні години.
На підставі зібраних на цей момент фактів ми хотіли б зазначити, що під час виконання працівницею дорученого завдання норми охорони праці та прийняті норми не були перевищені. Під час виконання обов’язків працівниця також не скаржилася на жодні нездужання й не повідомляла про жодну проблему.
Водночас ми також зобов’язані повідомити, що ця працівниця була відома тим, що часто відмовлялася виконувати службові обов’язки, вважаючи, що на посаді лідерки відділу напоїв не повинна виконувати завдання з викладання товару на полиці. Однак звичаї, прийняті в магазині, полягали в тому, що, коли роботи було багато, такі завдання виконували працівники, вищі за неї за посадою. Доручення поповнити товар на полицях пані Ewelina спочатку дав директор магазину, але після її відмови виконати наказ і заяви, що «це може зробити наступна зміна», директор попросив менеджерку магазину зайнятися цим питанням, і вона ще раз передала доручення працівниці.
Водночас повідомляємо, що ми й надалі детально вивчаємо цю справу. Ми чекаємо на медичний висновок, який дасть відповідь на запитання, чи є травма, якої зазнала наша працівниця, раптовою травмою, що виникла внаслідок дії зовнішнього чинника, чи ні. Такий висновок дасть нам змогу вжити подальших заходів і діяти відповідно до чинного законодавства.[...]
Наприкінці заяви директорка Cieślikowska висловила жаль з приводу «непрацездатності пані Ewelina Schweizer».
– Якщо я була поганою працівницею, то чому в жовтні отримала 10-відсоткову премію? – риторично запитує пані Ewelina.
Що далі?
Жінка заявляє, що якщо подію 31 жовтня не визнають нещасним випадком на виробництві, вона подасть позов до трудового суду й порушить проти концерну Carrefour цивільну справу.
Ми повернемося до цієї справи.
(інформація ii)