У п’ятницю ввечері на вулиці Widok, біля кіоску Ruch, невідомий зловмисник кинув у яму маленьке кошеня. Отвір він заблокував каменем. Пронизливе нявчання посеред ночі розбудило підлітку Домініку, яка живе по сусідству. Разом із мамою вони врятували тваринку. Шукаючи для неї нового власника, їм довелося покладатися на людську доброзичливість, хоча вони мали право віддати тварину до міського притулку або прихистку. Право мали, але не мали куди. У Болеславці не подбали про створення такого місця.
– Наше місто в цьому питанні голе й веселе, – каже Anna Ryżewska, голова Товариства допомоги тваринам. – Зелень-Plan, де теоретично утримують покинутих тварин, абсолютно непридатний ані для цуценят, а тим більше для кошенят. Міська ґміна лише робить перші кроки щодо передбаченого законом догляду та захисту безпритульних тварин, – додає Ryżewska (Дивіться наш матеріал: Що з програмою протидії безпритульності тварин?).
Anna Ryżewska з розповідей знає про більше випадків знущання з тварин у Болеславці. Кілька років тому одна з газет описувала історію жінки, яка викликала поліцію, бо сусід стріляв із пневматичної гвинтівки в її кішку. Постріли виявилися смертельними, незважаючи на втручання ветеринара.
Однак найбільш шокуючою є історія дикої кішки, якій мучитель вибив кілька зубів, переламав задні лапи та пошкодив хвіст. Кішка також мала рану на животі. Усе закінчилося серйозною операцією. Кішка жива, але потребує постійного догляду.
– Моя учениця з VI класу розповідала про кошенят, яких молоді хлопці заради розваги били об гаражні двері, – згадує Anna Ryżewska. – Одна з наших членкинь також розповідала мені про жінку, яка опікується безпритульними котами й одного разу знайшла на своєму килимку спаленого кота.
Чому люди знущаються з тварин
– Люди не усвідомлюють, як функціонує тварина, – каже Anna Ryżewska. – Окрім голоду, спраги та фізіологічних потреб, тварина також відчуває холод, біль, страх, а також смуток, тугу, радість чи прив’язаність. Уже багато років у книжках і на сторінках газет науковці, які досліджують поведінку тварин, повідомляють, що вони здатні відчувати почуття вищого порядку. У польських школах про це не навчають.
Anna Ryżewska також наголошує, що агресія щодо безпритульної тварини пов’язана з дуже низькою обізнаністю про закон і покарання, які загрожують за його порушення. Ми також надзвичайно рідко реагуємо, коли стаємо свідками знущання з тварини.
– Мучителі почуваються безкарними, бо хто заявить на них у поліцію? Ну не сусід же, з яким так весело пили горілку й смажили м’ясо на грилі! А бабуся, яка проходила повз і все бачила, хіба хоче отримати по голові? – додає Ryżewska.
Adriana Szajwaj, речниця районного управління поліції, стверджує, що люди не хочуть говорити про тих, хто знущається з тварин. А поліція, на жаль, без свідків, які вкажуть на таких осіб, або без затримання винного на місці злочину не може ефективно діяти. – У таких ситуаціях сусіди набирають води в рот, – нарікає Adriana Szajwaj. – Звичайно, слід повідомляти про кожен помічений випадок, але щоб поліція здійснила якісь конкретні дії, їй потрібно вказати на зловмисника.
Закон про захист тварин однозначно визначає залишення тварини, зокрема собаки або кота, власником чи іншою особою, під опікою якої перебуває тварина, як знущання з тварини (ст. 6, ч. 2, п. 11).
Покаранню також підлягають: злісне налякування або дражнення тварин, навмисне поранення чи калічення тварини, побиття твердими або гострими предметами, удари по голові, нижній частині живота, нижніх частинах кінцівок, утримання тварин у неналежних умовах, зокрема в стані кричущої занедбаності, а також у приміщеннях чи клітках, які унеможливлюють збереження ними природного положення.
Закон передбачає в таких випадках такі покарання: позбавлення волі на строк до одного року, обмеження волі або штраф, а якщо винна особа діяла з особливою жорстокістю — позбавлення волі на строк до двох років, обмеження волі або штраф. Суд також може призначити грошову компенсацію в розмірі від 25 до 2500 zł на користь Товариства захисту тварин або на іншу пов’язану із захистом тварин мету, визначену судом.
Що робити, якщо ми знайшли хвору або поранену безпритульну тварину
– Якщо ми знайшли безпритульну тварину, передусім слід перевірити її фізичний стан і, якщо щось викликає сумніви, якомога швидше звернутися до ветеринара, – закликає Anna Ryżewska. – Це особливо важливо у випадку кошенят і цуценят, які швидше, ніж дорослі тварини, переохолоджуються та зневоднюються. Стан такої малечі може змінитися за годину, а іноді йдеться про лічені хвилини.
– Наша ґміна підписала угоду з ветеринаркою, Martą Surdyką (ветеринарна клініка, вул. Staszica, 9c), яка передбачає безкоштовне лікування безпритульних собак і котів, точніше — «надання допомоги безпритульній тварині, яка постраждала внаслідок нещасного випадку, або хворій тварині; надання тварині необхідної медичної допомоги», – повідомляє Ryżewska.
– Тварину до лікаря має доставити муніципальна варта, – додає голова SPZ. – І, на жаль, це певна проблема, адже муніципальна варта найохочіше виїжджає до собак, та й то до агресивних.
– На практиці пораненого кота приносять добрі люди й самі оплачують лікування з власної волі або ми ділимо витрати, – каже ветеринарка Marta Surdyka. – Від моменту підписання угоди з ґміною я повідомила лише про один випадок лікування безпритульного кота, за який отримала відшкодування відповідно до угоди. Проблемою є паперова робота та дуже низькі ставки за лікування тварини, які не відповідають реальним витратам.
Підсумовуючи: загалом ми не почуваємося відповідальними за довкілля та його складові, зокрема за тварин, які й надалі залишаються неважливою проблемою. А людей, які борються за їхні права, вважають диваками. Наші органи влади дбають про модернізацію очисних споруд, модернізацію Zakład Energetyki Cieplnej (фільтри, що зменшують викиди CO2) та сортування відходів. Але не думають про захист тварин, за яких ми, як люди, відповідальні. Дуже важко домогтися турботи про залежні від нас живі істоти.
(інформація Grażyna Hanaf; матеріал підготовлено за допомогою Anna Ryżewska)