Пані Elżbieta S. (не хоче, щоб у тексті з’являлося її прізвище — прим. ред.) від 2000 року поневірялася по орендованих квартирах. Певний час разом із трьома дітьми вона жила у батьків. — Було тісно. Не вистачало місця, — згадує вона. Жінка була дуже щаслива, коли 2006 року отримала пропозицію взяти комунальну квартиру. — Житло було в жалюгідному стані, — розповідає вона. — Але я хотіла мати власний дах над головою.
Її нинішня квартира має недолік: її розділяє сходова клітка. Частина членів родини спить в одному приміщенні, частина — в іншому. Узимку діти переходять з однієї кімнати до іншої через охололу сходову клітку. Нещодавно ледь не сталася трагедія. Кінґа, шестирічна донька пані Ельжбети, вночі намагалася ввімкнути світло на сходах. Вона впала зі сходів.
Півтора року тому народився Олівер. Він з’явився на світ, хоча пані Ельжбеті видалили півтора яєчника, а лікарі запевняли її, що вона вже не завагітніє.
— Діти постійно хворіють, — скаржиться жінка. Донька Пауліна страждає на астму та ваду серця (має посвідчення про інвалідність, лікується у Вроцлаві та Карпачі). В Олівера ціаноз і сильні судоми. До того ж лікарі діагностували у пані Ельжбети рак шийки матки. Під час операції виявилося, що все ще гірше, ніж припускали. Матку видалили. Незабаром жінку знову чекає лікарня.
Щоб краще піклуватися про дітей, пані Ельжбета почала домагатися іншої квартири (як вона сама каже, «в одній частині»). У цій справі вона зустрілася із заступником мера Болеславця Wiesławem Ogrodnikiem. За її словами, чиновник пообіцяв, що цю проблему розглянуть як пріоритетну. Однак нічого такого не сталося.
До справи долучилися Jadwiga Bobek, голова болеславецького відділення Товариства друзів дітей, та Ewa Ołenicz-Bernacka, депутатка міської ради. Обидві зверталися до заступника мера Macieja Małkowskiego. Вони також розмовляли з Grażyną Strzyżewską, начальницею Комунального відділу міської адміністрації, та Jadwigą Maćkowiak, керівницею житлового відділу Міського управління житлового господарства. Їм сказали, що квартира пані Ельжбети має надто велику площу в розрахунку на одну особу і що люди опиняються в ще гірших ситуаціях. — Що може бути гірше? — дивується Jadwiga Bobek. — Чиновники виявили до цієї жінки цілковиту байдужість, — додає Ewa Ołenicz-Bernacka.
Однак пані Ельжбета не збирається здаватися. — Діти для мене найважливіші. Ніхто не може дорікнути мені, що я погано їх виховую, — каже вона. — У мене сильна воля до життя й виживання. Я лише думала, що цього року моя родина нарешті матиме нормальну зиму, — із жалем додає вона.
— Таких ситуацій дуже багато. Наразі пані S. не відповідає умовам, визначеним постановою про правила найму житлових приміщень, — пояснює Grażyna Strzyżewska. За підрахунками чиновників, у згаданому житлі на одну особу припадає 6,47 кв. м. Щоб пані Ельжбета могла претендувати на іншу квартиру, цей показник не може перевищувати 5 кв. м на особу. — Розподіл житла відбувається відповідно до положень місцевого законодавства та закону. Це може здаватися бездушним, але певні ліміти мають діяти, — наголошує Jadwiga Maćkowiak. — Усі гміни встановлюють певний ліміт.
Ситуація може змінитися, адже пані Ельжбета та Олівер незабаром мають отримати посвідчення про інвалідність (тоді житлову площу обчислюють дещо інакше — прим. ред.) — Наразі на отримання квартири чекають близько 240 осіб, які відповідають вимогам щодо площі та доходу, — каже керівниця житлового відділу MZGM. — Я розумію, що для того, хто подає заяву, найважливішою є його власна справа, але ми повинні ставитися до всіх однаково. Запевняю, що пані S. не єдина людина в такій складній ситуації, — додає вона.
Ми повернемося до цієї справи.
(інформація ii)