З Бартом Сташевським ми поговоримо про гомосексуальні пари, які хочуть одружитися, але про яких не знає дружина Шимона Голownі, про те, чим є «ідеологія ЛГБТ» і чи існує вона взагалі. Запитаємо, чи знає він про ґміну Громадка, де ухвалили рішення про Самоврядну хартію прав сім’ї (документ, підготовлений ортодоксальним Інститутом Ordo Iuris). Запитаємо про вибори та Анджея Дуду, а також запропоновану ним Хартію сім’ї.
Барт Сташевський:
Сьогодні президент Анджей Дуда був у Любліні, моєму рідному місті. На мітинг прийшло багато людей на контрманіфестацію.
Мені вдалося підійти до президента. Я показав йому райдужну картку: «я не ідеологія, я людина». Я сказав йому, що вже 8 років перебуваю у стосунках і не почуваюся в безпеці.
Президент Дуда погодився запросити мене до президентського палацу.
Я не маю проблем із зустріччю з президентом, який сказав про нас безліч поганих речей.
Гомофобія вбиває. Є докази, що багато ЛГБТ-підлітків чинять самогубство.
У Самоврядній хартії прав сім’ї, створеній Ordo Iuris, немає місця для ЛГБТ-людей.
Ordo Iuris роками лобіює дуже консервативну Польщу.
Ґміна Громадка заслужила на жовту картку з боку спільноти, яка там живе.
Потрібно розмовляти з органами місцевого самоврядування, які замість будувати мости будують стіни.
Багато людей самотужки виховують дітей, і вони також зазнають дискримінації.
Героїні мого фільму, які виховують дитину, виїхали з Польщі й одружилися.
Партнерські стосунки та шлюби — це рішення, які функціонують у всьому світі. Вони не спричиняють хвилі розлучень чи актів педофілії.
Євреї та релігійні меншини захищені. ЛГБТ — ні. Ми хочемо це змінити.
Я роками ходжу на марші рівності. Туди приходять звичайні люди, які не повинні боятися, що хтось кине їм камінь у голову.
Існує організація Wiara i Tęcza. Вона хоче показати інше обличчя християнства й те, що Ісус нікого не виключає.
Пам’ятаймо про 11-ту заповідь: «Не будь байдужим».
Фільм Барта Сташевського «Вісімнадцята стаття» розповідає про статтю 18 Конституції. Це повнометражний документальний фільм, у якому автор запитує, чому в Польщі не вдалося запровадити закон, що уможливлював би офіційне оформлення стосунків одностатевих пар. Неможливість укласти партнерський союз або шлюб не лише ускладнює їм звичайне повсякденне життя, а й є для них підтвердженням того, що у власній батьківщині вони є громадянами другого сорту.