Дивлячись сьогодні на телебачення «Azart-Sat», ми маємо неприємне враження, що колос, створений для розбудови демократичної спільноти, мав глиняні ноги. Ідеали лежать у руїнах, а залишилося дивне телеподібне утворення.
Сьогоднішнє телебачення замість спільноті служить меру. Достатньо, що воно безперервно його показує. Від нього не вимагають робити щось більше.
Місцеве медіа (завжди залежне від міста) у 1998 році стало господарським товариством, 40 відсотків часток якого донині належить Gmina Miejska, а 60 відсотків — власнику кабельної мережі Leszek Burchardt. Телебачення є співвласністю самоврядування, за яким воно, зрештою, мало б стежити. Воно також є монополістом. Жодне інше місцеве телебачення не мало можливості з’явитися в кабельній мережі Leszek Burchardt, хоча була така, що намагалася.
Коли створювали місцеве телебачення, ніхто не думав, що колись інтерес партії знову домінуватиме над інтересом держави. Медіа мали назавжди залишитися вільними. Чи хтось із творців самоврядного місцевого телебачення подумав, що започатковує медіа, яке, як установа, працюватиме з понеділка до п’ятниці?
Наша молодість, цей щасливий час
Це мало бути телебачення для громадян. Місцеве, незалежне, одне з перших непублічних телевізійних каналів у Польщі. Створення медіа, яке не служило комуністичній системі, мало бути екстатичним переживанням. Телебачення будували люди, приголомшені свободою.
Danuta Maślicka першою запропонувала реалізувати цю божевільну мрію. У спеціальному випуску програми Громадянського самоврядного комітету при депутату (Janie Kisiliczyku) у Bolesławiec 1990 року з’явився запис: «Можливим нам видається організувати кабельно-супутникове телебачення». Через рік це вдалося. Постало незалежне медіа, де порушували важливі для спільноти питання.
Його створювали ентузіасти, як Bohdan Pieliński, чий ентузіазм і пристрасть були заразливими та вивільняли енергію в інших. Саме він найбільше вірив, що все вдасться. Він вів першу програму наживо «Відкрита студія». Протягом року, обраний за конкурсом, очолював телебачення, а потім сам відмовився від цієї посади.
Серед найважливіших для початків самоврядного телебачення людей слід назвати Jana Samerdaka — оператора, який працює й дотепер, Andrzeja Stefańczyka (сьогодні TVN24), уже покійного Andrzeja Czarcińskiego — електрика й великого громадського діяча, який певний час також очолював телебачення, Janę Trawniczek та Jurka Piaseckiego, журналістів і режисерів культурної програми, Stanisława Broniszewskiego — ентузіаста місцевої спільноти, який хотів її розбудовувати й збагачувати та вів авторську програму, Zygmunta Brusiłę, автора історичного циклу, Andrzeja Gołębiowskiego, який вів програми про риболовлю, Zbyszka Kacprzaka, майстра на всі руки, Janusza Baranowskiego, який займався спортом, Dariusza Wędzinę, також свого часу керівника місцевого телебачення, а також завжди закоханого в телебачення оператора Lucjana Soleńca, який помер 2008 року.
— У Bolesławiec були люди, яким було щось небайдуже, які про щось мріяли й намагалися втілювати ці мрії в життя. Можливо, це пафосно, але інакше писати про ті перші дні неможливо, — згадує Danuta Maślicka.
Люди, які створювали телебачення, здебільшого були працівниками Bolesławiecki Ośrodek Kultury. Телебачення вони робили на громадських засадах. Їх любили, критикували й потребували. Maślicka підкреслює, що місією молодого непублічного телебачення було усвідомити людям, що вони самі важливі, що є хтось, хто хоче їх вислухати. Засади були дуже піднесеними. Показувати в програмах приклади для наслідування й відкривати очі на спільне благо, Bolesławiec — місто у вільній Польщі. Місцеве телебачення навчало мешканців Bolesławiec демократії так, як її розуміли творці. Демократії, за яку вони боролися.
Danuta Maślicka наголошує на двох важливих речах. По-перше, неможливо уникнути розмов про політику й партію від самого початку існування телебачення. Адже ініціатори були членами Unia Wolności. По-друге, попри громадську роботу, кошти на діяльність надходили з магістрату. А того, від кого матеріально залежиш, важче критикувати.
У ті часи, як каже Andrzej Stefańczyk, ніхто не відчував, що телебачення стане настільки політично залежним. Ідея полягала в підтримці демократично обраної влади у вільній Польщі. Доброзичливі розповіді про нові інвестиції, плани, проєкти й політичні рішення були рівнозначні інформуванню про них. Однією з цілей місцевого телебачення була підтримка молодої влади.
1998 рік — золоті часи телебачення
У 1998 році Telewizja Samorządowa Bolesławiec була перетворена на господарське товариство, у якому 60% часток отримав Leszek Burchardt (власник кабельного телебачення), а 40% — Gmina Miejska Bolesławiec. Головою товариства став Krzysztof Błażejczyk з Jelenia Góra, людина Burchardt, а мером міста — Józef Burniak. Саме тоді вперше з’явилися думки про спроби маніпуляцій на телебаченні.
За сім років діяльності телебачення здобуло собі відданого глядача й надзвичайно сильні позиції серед громади. Саме до місцевого медіа зверталися розгублені в демократії громадяни, коли, на їхню думку, відбувалося щось погане. Чи то була яма на тротуарі, чи нечесний продавець — звичним було зателефонувати на телебачення. «Azart-Sat» стала для одних доброю феєю, а для інших — золотою рибкою, що виконує бажання.
У міській політиці все було погано. Повернулися часи червоних. Такою була загальна думка. Мер Józef Burniak каже, що хоча найглупішою річчю є навішування ярликів на людей, це й далі залишається поширеною практикою. Із тавром комуніста він боровся протягом усього терміну. Політичні противники вважали, що він перебрав місцеве телебачення й диктував йому умови. Однак із його спогадів випливає, що команда телебачення була налаштована проти нього. Wioletta Juchaniuk, як розповідає Burniak, навіть звільнилася, вважаючи, що цензура з боку міста надто сильна.
Чи впливав Burniak на «Azart-Sat»? А чому він не мав вирішувати, що покаже телебачення, яке належить місту? Чому не скористатися інструментом, ідеально підготовленим для підтримки влади? Якщо місцеве телебачення досі готувало матеріали про діяльність самоврядування, то чому мало б цього припиняти?
Найкраще цей процес визначив Andrzej Stefańczyk: — Коли всі представники влади казали, що хочуть незалежного телебачення, вони не усвідомлювали, що насправді є заручниками власного марнославства й не зацікавлені у вільному телебаченні.
Обрані на вільних виборах депутати перед телекамерами влаштовували справжнє шоу, адже засідання транслювалися повністю. Як згадує Bernard Łętowski, записані засідання тривали довше, були ораторськими виступами депутатів і не обов’язково дотримувалися порядку денного. Можливість показати себе перед камерою, продемонструвати себе глядачеві сприяла популярності, а отже — голосам на виборах.
Józef Burniak сьогодні вважає, що помилився, погодившись із коаліцією не показувати засідання по телебаченню, але водночас підкреслює, що це було тихе скорочення чергового фінансування «Azart-Sat», адже за трансляцію місто платило додатково. Коли це джерело грошей зникло, телебачення мусило шукати інші можливості. Парадоксально, це вплинуло на зростання його незалежності.
Головою Krzysztof Błażejczyk був той, хто мав комерціалізувати телебачення. Він мав контакти із загальнопольськими медіа; за його часів у Bolesławiec відбулися конкурси краси, а на святкування днів народження «Azart-Sat» приїжджали учасники першого Big Brother. На заходи, організовані «Azart-Sat», приходили до кількох тисяч людей. Був час, коли вони користувалися більшою популярністю, ніж тодішнє Święto Ceramiki.
Це був час, коли телебачення знімало події, транслювати які було вигідно з комерційного погляду (велика аудиторія). Це були не зустрічі з письменниками й не вернісажі. Смаки голови Błażejczyk були пересічними.
«Azart-Sat» стала предметом жадання і для влади, і для хижого капіталізму. Ентузіасти не оснастили її жодним механізмом захисту. Вона залежала від міста й політиків, які починали скидати овечі шкури, а також підпорядковувалася ринковій економіці, правил якої ніхто не знав. Вона не могла стати ані професійною та комерційною, ані незалежною. А потім настав час змін.
2002 рік — ми не прийшли на готове
У Bolesławiecki Express Wyborczy за 2002 рік, повністю профінансованому «Forum Samorządowe Ziemi Bolesławieckiej», яке підтримувало Piotra Romana, читаємо, що каденція мера Józefa Burniaka (1998–2002) була часом занепаду й поневолення місцевого телебачення.
«Forum» було справді широкою угодою багатьох середовищ і партій. Воно об’єднало підприємців, депутатів, безпартійних осіб, а також PO, PiS, RS, Akcję Katolicką, AWR, Wspólnoty Rodzin Bolesławieckich і NSZZ «S». Наближалося визволення в образі компетентного й досвідченого кандидата, не заплямованого комуністичним минулим.
Протягом усього терміну мер Józef Burniak не мав підключеного кабельного телебачення вдома. Програми телебачення дивилися його однопартійці. Вони телефонували йому, коли вважали, що якась програма неправильна. Тоді траплялося, що мер телефонував головному редактору Bernardowi Łętowskiemu, і лунали дуже нецензурні слова.
Наступного дня після виборів 2002 року Łętowski особисто дізнався від нового мера Piotra Romana, що в «Azart-Sat» більше не працює. Разом із ним звільнили ще двох працівників. Головним редактором став Bogdan Mazurkiewicz, колега Romana з журналістськими амбіціями. Потім кабельне телебачення підключили до будинку нового мера.
Зі статті «Телевізійна показуха», надрукованої у виборчій листівці, дізнаємося, що Piotr Roman як конкурент мав серйозні проблеми з появою в «Azart-Sat». Roman пояснював виборцям, чому не взяв участі в телевізійних дебатах. Він заявив, що не хотів своєю присутністю легітимізувати тенденційне телебачення. Він скаржився, що за чотири роки роботи на посаді старости його лише один раз запросили взяти участь у програмі, а матеріали, підготовлені «Azart-Sat», «здебільшого полягали в маніпулюванні інформацією або блокувалися й спотворювалися». Як приклад він навів пресконференцію у воєводській лікарні: «[…] хоча я сидів просто поруч із директором і висловлювався про ситуацію в лікарні — мене ретельно вирізали».
Однак за часів Burniak виборчий ролик Piotra Romana, що показував золоті ручки в ратуші, вийшов в ефір. Коли Józef Burniak на наступних виборах захотів розмістити в «Azart-Sat» свій платний ролик, виявилося, що це неможливо. — Пан Roman краще за мене розумів роль медіа у формуванні образу влади, — коментує ситуацію Józef Burniak.
Piotr Roman у своїй виборчій заяві 2002 року писав: «Якби TL Azart Sat мала об’єктивний, відкритий характер і справді служила всім мешканцям Землі Bolesławiec, тоді я, безперечно, виступив би перед її камерами».
2008 рік — тепер лише свої
Телебачення в Bolesławiec стало більш сімейним. Адже його головою та водночас головною редакторкою стала донька одного з власників. Міські депутати після нашої інформації на порталі про цю зміну зустрілися з родиною Burchardt (батьком і донькою), щоб розпитати про справи «Azart-Sat». Однак дискусія була хаотичною. Радники насправді не знали, чого очікувати від цього дивного телебачення. Начебто наше, місцеве й міське, але здебільшого приватне. Начебто незалежне, але регулярно отримує гроші від міста. Під час цих дивних розмов про телебачення одне все ж підтвердилося. Попри численні заяви мера Piotra Romana, що телебачення від нього незалежне, нова голова Alicja Burchardt з обеззброювальною щирістю визнала, що саме мер «відряджений» для контакту з телебаченням і відповідає за нього.
Міські депутати не дуже знають, що робити з політично-неполітичним «Azart-Sat». Частина депутатів і далі міцно стоїть у дев’яностих роках минулого століття й бачить телебачення як спільне благо, покликане створювати місцеву громаду. Частина хотіла б, щоб місто взагалі позбулося часток, адже негоже, щоб одна влада фінансувала іншу. Решта депутатів покірно мовчить, бо нинішній стан влаштовує і їх, і владу.
Ноги колоса, однак, кришаться. Доступ до кабельної мережі обмежений, адже Leszek Burchardt не проклав мережу по всьому місту. За актуальними даними Krajowa Rada Radiofonii i Telewizji, болеславецька кабельна мережа має 6 296 абонентських розеток приблизно на 40 тисяч мешканців. Якщо припустити, що в середньому в домогосподарстві троє людей, то телебачення не охоплює навіть половини мешканців. Скільки людей насправді дивиться це телебачення і чи користуються його програми такою популярністю, як колись? Цього невідомо.
Сформувати свободу так само важко, як її здобути
Tadeusz Mazowiecki в останньому інтерв’ю з Jackiem Żakowskim каже, що демократія — це вічне виправлення, динамічний процес, а навчання себе й Польщі досі попереду.
Місцеве телебачення, яке мало навчати мешканців Bolesławiec демократії, сьогодні таке ж безплідне, як «Розмова тижня», що виходить на ньому, де єдиною амбіцією ведучої є поставити кілька підготовлених запитань, а відповіді гостя їй зовсім не заважають.
Вісімнадцять років тому було створено аматорське й дуже щире телебачення з амбіціями. Сповнене пафосу та ідеалів домедійних часів. Самоврядне телебачення, що вагалося, як шекспірівський герой, було переможене прозою життя, політичними іграми та ринковою економікою.
Творці помилково припустили, що праведність і чеснота як найвищі цінності замінять професіоналізм та вміння пристосуватися до політичної гри. Вони думали, що громадяни, потребуючи вільного медіа, не дозволять завдати йому шкоди. Вони вважали, що демократія — це раз і назавжди дана річ.
Перетворення, що відбулися в Польщі за двадцять років, перемололи авторитети й будь-яку чесноту. Те саме сталося з місцевим телебаченням. Сьогодні ми маємо телевізійну оболонку. Із хорошим мером, якого показують у кожному випуску новин, і вервечкою пенсіонерів та безтурботних дошкільнят на тлі. Вона не має нічого спільного з професіоналізмом, але є монополістом на ринку. Не відображає ні потреб мешканців, ні життя міста.
Ті, хто розповідає про неї, засновники й автори багатьох програм, під час наших інтерв’ю оживають, тепло усміхаючись. Це частина їхнього життя, досі небайдужа. Навіть якщо вони ставляться до телебачення неприязно, під час розповіді самі доходять висновку, що починають добре про нього говорити. Бо як інакше оцінити те, у що так вірили?
(інформація редакції ii)