Доктор TomaszTokarz є тренером соціальних компетентностей, тренером цифрових компетентностей, учителем, медіатором, коучем і викладачем університету. Наш гість проводить уроки, заняття або семінари в кількох альтернативних школах (зокрема в Alpha High School у Wrocławiu), а також видав книжку (30 есе) про польську школу «Школа має бути для учня». Книжка є закликом до іншої освітньої культури, заснованої на визнанні суб’єктності учня.

Tomasz Tokarz:

Школа залишилася в такій формі, яка сьогодні не відповідає потребам.

Людей примусово замикають у ній, щоб їх змінювати й надавати їм однакової форми.

На жаль, частина вчителів перетворилася на функціонерів, які мають стежити, чи виконуватимуть учні накази.

Ліцей переважно готує до іспиту, який цілком відірваний від того, чим люди займаються у повсякденному житті.

Людина у фірмі має відучитися від усього того, чого навчалася протягом 4 років у ліцеї.

Матура має бути перевіркою, під час якої люди розв’язують реальні проблеми.

Матура відірвана від того, що цінується у професійному житті.

Учителі дуже потрібні, але не в тій ролі, у яку їх помістили в XIX столітті і яка триває, попри те, що все навколо змінюється. Учитель має бути людиною в розвитку.

У мене складається враження, що учнів навчають учителі, з якими в них немає зв’язку, стосунків, довіри, щирої, а не вимушеної поваги.

Освіта, що ґрунтується на примусі, є абстрактною.

Учні мали б самі обрати три профільні предмети, які для них важливі, і вивчати їх.

Якщо хтось не любить історію, примус не зробить із нього експерта із Середньовіччя чи Відродження.

Не всі мусять бути експертами в усьому.

Усі ми, дорослі, переконані, що ці 12 років мають бути присвячені ретельному навчанню, великим зусиллям, і лише тоді людина набуде бажаної форми. А потім виявляється, що учень закінчує освіту й не знає основних фактів.

Дозвольте дітям експериментувати у 4–8 класах. Нехай вони шукають власні шляхи.

Я використовую зі студентами смартфони; ми зміцнюємо взаємні стосунки, розв’язуємо GPS-загадки, беремо інтерв’ю, монтуємо фільми, аналізуємо статистичні дані.

Дистанційна освіта в перспективі є фантастичним рішенням, але на практиці здебільшого полягає у виконанні домашніх завдань.

Міністр сказав: треба робити — отже, робимо, побоюючись, що хтось вимагатиме від нас звіту.

Учителі переконані, що мають виконати певну місію.

Частина з нас намагається надати своєму життю сенсу через жертовність і страждання.

Школа має відкривати потенціал молодої людини, а не намагатися її змінити.

Школа має бути супутником у розвитку учня.

Про ідеї Tomasza Tokarza щодо навчання можна почитати в блозі Innowacyjna edukacja. Нижче — фрагмент допису:

«Учора в нашій школі учень четвертого класу (початкова школа) на запитання вчительки, де він має уроки, відповів, що в дупі...»

Я прочитав такий вислів...

І знаєте що?

Переважній більшості учнів уроки до дупи.

І я зовсім цьому не дивуюся.

Людина при повному розумі, свідома, з почуттям власної гідності, не маніпульована й не залякана, має уроки в їхньому нинішньому вигляді до дупи.