Щенджриковіце, ґміна Проховіце, Легницький повіт. Саме там розташоване фермерське господарство Фонду Centaurus, який уже 15 років займається порятунком тварин. Члени об’єднання утримують 500 коней, а також безліч інших сільськогосподарських тварин: кіз, овець, свиней і корів.

— Ми боїмося не за себе, ми боїмося за наших тварин. Без постачання вони помруть від голоду, — каже Вероніка Нєборак із Centaurus. — Сіно зараз зникає так швидко, як туалетний папір із полиць магазинів.

Нижче — заклик фонду:

Дорогі друзі, ми боїмося. Ми довго зволікали з цією інформацією. Але мусимо оголосити про це, поки не стало надто пізно.

Після 15 років діяльності Centaurus опинився на межі. Ми не знаємо, де будемо завтра. Однак сьогодні наше подальше існування опинилося під питанням, хоча ми працюємо до кінця й планово приймаємо тварин, яких зобов’язалися прийняти. Драма, що нині розгортається у світі, торкнулася і тварин. Адже вони на 100 % залежать від нас, людей. Без нас на них просто чекає смерть. А наша наполегливість і найщиріші бажання тут не допоможуть.

Протягом 15 років ми рятували тварин. Ми подарували життя понад 1100 коням, понад 500 собакам, сотням котів і кільком сотням свійських та диких тварин. У Щенджриковіце ми утримуємо найбільший у Європі притулок для коней, де щодня опікуємося 500 кіньми. І майже 300 іншими тваринами. Усе це завдяки вам, адже ми чудово розуміємо, що самою любов’ю тварин не нагодуєш. Ми є авторами понад 3000 соціальних кампаній на захист тварин і природи. Ми також намагалися ділитися тим, як сильно ви нас підтримуєте, адже за 15 років наші ініціативи на захист тварин підтримали 500 000 людей з усього світу. Хоча здебільшого нам допомагали поляки. А ми передавали цю допомогу далі — фінансово й матеріально підтримували інші організації, багатьом організаціям роками безкоштовно утримували тварин (переважно десятки коней) або лікували їх. Цієї весни ми планували придбати притулок площею 56 гектарів, щоб розмістити дедалі більшу кількість тварин, оскільки нашого фермерського господарства вже не вистачало. У нас були такі плани! Написати вам, щоб ви за можливості допомогли зібрати кошти, адже ви завжди допомагали, були надійними — і разом ми робили неможливе. У новому притулку мали бути реабілітаційне відділення, окрема зона для диких тварин, клініка для старих тварин і безліч інших зручностей для тварин.

Тим часом ми мусимо написати зовсім інший заклик.

Благаємо вас, допоможіть нашим тваринам — щоб ми не зникли з карти Європи. Бо за одну секунду все змінилося.

Як ви знаєте, ми часто пишемо заклики про допомогу у викупі тварин, іноді — про допомогу в лікуванні. Із харчуванням ми давали собі раду, як і з ветеринарною допомогою. Ми вважали це справою честі — не обтяжувати вас усім. У нас було чимало проєктів для компаній, ми шукали кошти за межами країни. Ми хотіли бути відповідальними й самостійними. Але тепер почуваємося як діти. Ми не впораємося. Ми вже навіть не налякані — це божевілля. Ми дивимося на наших тварин, які зовсім не усвідомлюють того, що відбувається навколо. Ми читаємо інформацію про нові райони, охоплені вірусом, про масову паніку й карантини. Водночас розуміємо, що може настати момент — якщо він уже не настав, — коли люди перестануть піклуватися про тварин різних організацій, і з цим доведеться змиритися, адже важко вимагати, щоб люди обирали тварин, коли їхній власний світ хитається, та й у кожного є свої тварини. Ми не знаємо, чи існуватимемо через 2 місяці, не знаємо, що станеться із сотнями коней, і, можливо, для багатьох блюзнірством є думати про це, коли сьогодні у світі внаслідок епідемії помирає так багато людей.

Під нашою опікою понад 500 коней і сотні інших тварин. Це найбільша кількість у Європі. Іноді це нас лякало, бо знаєте що? Ми завжди знали, що достатньо двох місяців простою — і ми зникнемо з карти. За ці 15 років у Польщі та світі траплялися різні ситуації. Але наші тварини завжди вистоювали. Так було і все. Так це працює. Тепер наші тварини не мають шансів.

Ситуація драматична. У нас іще є запас вівса, але його ненадовго вистачить, і ми також не знаємо, скільки все це триватиме. Якщо на когось на фермерському господарстві накладуть карантин, ніхто не зможе в’їхати з постачанням. Ні вівса, ні сіна, нічого. Тварини, які захворіють, не отримають допомоги. Зрештою... постачання ось-ось припиняться, бо компанії, які роками фінансували щоденне утримання наших тварин, просто відмовляються від цього. Через епідемію вони або вже збанкрутували, або скорочують витрати.

Ми не знаємо, дорогі друзі, чи побачимося восени на Дні відкритих дверей. Не знаю, чи будемо ми тоді взагалі. Щомісяця на оплату лікування, пального для тракторів, рахунків, корму для коней, їжі для собак, поточних ремонтів (наприклад, якщо обвалиться стійло чи паркан), готелів для тварин (коней, собак, котів) і працівників стайні нам потрібно кількасот тисяч. Так, кількасот. Це сума, яку щомісяця доводилося випрошувати в компаній, і багато років нам вдавалося залучати кошти від багатьох фірм на підтримку цього буденного життя ферми.

Але тепер усе це зруйнувалося. Компанії відмовляють нам у підтримці, бо самі занепадають. Пенсіонери пишуть листи або телефонують і у відчаї пояснюють, що бояться йти на пошту, бо належать до групи підвищеного ризику. Що ж, ми самі просимо їх не йти. Не ризикувати здоров’ям, адже нас часто підтримують люди, яким давно виповнилося 80 років. Наші благодійники переважно літні люди, для яких кінь був і є символом свободи, боротьби за Польщу та спогадом про уланські традиції або коня, що стояв за їхнім парканом, коли вони в дитинстві гралися в селі. Однак пані Здзіслава пише нам листа, якого ми отримали перед вихідними: вона не знає, що обрати — власну безпеку чи допомогу тваринам.

Ви можете звинуватити нас у тому, що ми не були до цього готові. Ні, не були. Але ніхто у світі не був... Спочатку ми намагалися не думати про те, що може відбуватися. Зосереджувалися на роботі з тваринами, інформаційних кампаніях. До нас надходила інформація, що не приїде одна поставка корму для собак, що лежить неоплачений рахунок за лікування собак і стерилізацію наступних котів, що компанія, яка оплачувала постачання значної частини соломи, відмовилася від цього, що компанія, яка підтримувала постачання сіна, призупинила пожертви. За останні дні таких листів назбиралося майже 200. Це 90 % компаній і людей, які підтримували щоденне життя тварин. Без їхньої підтримки наші тварини помруть від голоду. Ні, дива не станеться. Просто.

Дорогі друзі, пробачте нам... можливо, ми могли всьому цьому запобігти, можливо, треба було щось передбачити, можливо, мати запаси на кілька років, ми не знаємо... Нам не вдалося. Усе розвалюється, розвалюється Centaurus і його тварини. Ні, ми вже не панікуємо. Ми панікували всі вихідні. Телефонні лінії були гарячими вдень і вночі через пошук рішень та ідей. Однак ідеї відпадали одна за одною. Сьогодні вранці ми всі зустрілися мовчки, стоячи далеко один від одного. Бо немає ідей у світі, який сам збожеволів від страху.

Ми знаємо, що наші тварини не мають шансів. Протягом багатьох років саме ми приймали коней від інших організацій, які не давали ради. Ми зібрали їх стільки, що знаємо: ніхто не впорається з цим. Самі 500 коней коштують 250 000 злотих на місяць, щоб їх прогодувати. Хто це витримає... а ще лікування, сотні інших тварин, тварини в готелях. Пробачте нам, пробачте нашим тваринам.

І ми знаємо, що вам може бути не до цього, що у вас можуть бути тисячі власних справ, причин і турбот. Тому ми звертаємося до вас із повним розумінням рішення, яке ви приймете. Ми хочемо спробувати врятувати наших тварин і нашу діяльність, хочемо залишитися на карті Старого континенту як найбільший притулок для коней та інших тварин. Але ми боїмося. Боїмося, що самої нашої волі тут буде недостатньо.

Один із постачальників сказав нам, що більше не привезе соломи в кредит. Він також додав, що не час шкодувати троянди, коли горять ліси.

Незабаром нам забракне їжі для тварин, і це буде найбільшою трагедією. Скоро ми не зможемо платити працівникам стайні, частину рахунків за лікування тварин (бо, крім зборів, у нас є сотні тварин, яких ветеринар оглядає кілька разів на місяць) ми вже не в змозі оплатити, востаннє оплатили готелі для тварин, купили останній запас вівса з останнього збору. За всю нашу історію ми ніколи нічого не заборговували. Пробачте нам ще раз. Нам не вдалося. Ми були впевнені, що наші тварини самі вистоять, що світ буде прихильним до них.

Але перед обличчям такої людської й позачасової трагедії наші тварини можуть незабаром перестати бути важливими для цього світу. Благаємо вас, із останньою надією. Якщо можете... Благаємо, допоможіть нашим тваринам вижити, допоможіть притулку не зникнути з карти Європи. Через місяць чи два, можливо, вже не буде кого рятувати. Для трьох місяців виживання потрібно аж мільйон. Так, стільки це коштує. І стільки коштів нам вдавалося щомісяця багато років залучати від компаній завдяки різним проєктам.

Три місяці самого утримання наших тварин — це мільйон. Чи виявляться тварини з притулку вартими мільйона у світі, який хитається до основ? Ми не знаємо. Але ми завинили їм цю спробу. Навіть якщо ми зазнаємо краху, принаймні зможемо подивитися одне одному в очі й сказати, що намагалися їх урятувати.

Врятуймо ці троянди, навіть якщо горять ліси...

Просимо, підтримайте наших тварин хоча б однією злотим.

Як можна допомогти?

  • https://www.ratujemyzwierzaki.pl/strach
  • зробіть пожертву з призначенням POMOC на:
    PKO BP 15 1020 5226 0000 6002 0220 0350
    Fundacja Centaurus ul. Wałbrzyska 6-8 52-314 Wrocław
  • PAYPAL: kontakt@centaurus.org.pl із призначенням POMOC
  • надішліть SMS із текстом CENTAURUS на номер 7412 і завантажте шпалери (вартість 4,92 з ПДВ).