Відповідь, попри зовнішню очевидність, водночас досить важка для прийняття. Люди за допомогою Інтернету бездумно сприймають інформацію про вірус і самі розкручують спіраль страху. Який її механізм?
Механізми страху
Перший тип поведінки — це заперечення, тобто непомічання проблеми, пов’язаної із загрозою, насміхання з інших, применшення проблеми. Іншим прикладом поведінки є тривожний стан, паніка, тобто протилежність позиції, пов’язаної із запереченням. Тоді ми починаємо надмірно залучатися до профілактики. Панічні стани можуть завдати дуже великої суспільної шкоди, якщо паніці піддаватиметься надто багато людей.
Брак знань, отриманих у школі
Сміливо можна стверджувати, що люди не мають достатнього уявлення про віруси. Те, про що вони дізналися в школі на уроках біології, давно вивітрилося з голови. Такий брак ґрунтовних знань про дію хвороби спонукає до абсурдних дій і посилення страху. Йдеться про надмірні закупівлі та спорожнення магазинних полиць від сипучих продуктів і продуктів із тривалим терміном придатності (макаронів, рису, борошна), масову скупку засобів для дезінфекції, накопичення медикаментів чи масок. Деякі пропозиції на сайтах оголошень також абсурдні. Хтось розмістив оголошення, що обміняє коробку будівельних масок на автомобіль або дорогий телефон.
Вплив і сила світових медіа настільки великі. Суспільство сліпо їм вірить, а медіа формують страх перед невідомою хворобою. На цій підставі люди ухвалюють нераціональні рішення.
Як нам шкодить паніка?
Поставмо запитання: чи є чого боятися? Так, але ми повинні усвідомити, що паніка шкодить нам особисто й суспільно. Охоплені панікою люди починають ухвалювати абсурдні рішення, які копіюють наступні особи, що призводить до суспільної дестабілізації. Візьмімо для прикладу банки: якби люди почали масово забирати готівку з банків, вони спричинили б дестабілізацію роботи цієї установи. Це дуже негативно вплине на малі фірми й підприємства, які утримуються завдяки щоденним фінансовим потокам. Охоплені панікою люди, масово скуповуючи харчові продукти, змушують раціональних осіб чекати на поставки товару або шукати їжу в інших місцях, сплачуючи при цьому абсурдні суми за пачку макаронів.
Охоплені панікою люди можуть бути агресивними щодо вже заражених осіб або тих, кого підозрюють у зараженні. Неважко уявити ситуацію, у якій ми втрачаємо власні цінності, аби лише не наражатися на зараження.
Тому поставмо собі запитання: що б я зробив/зробила, якби зустрів/зустріла заражену особу, яку не помістили на карантин? Як би я поводився/поводилася як заражена особа?
Варто не піддаватися суспільній паніці й зайняти раціональну позицію. На нас чекає досить складний період, тому варто бути свідомими, розширювати знання з перевірених джерел і не нехтувати проблемою.
Текст підготували для порталу istotne.pl психотерапевти Польського психопедагогічного товариства: магістр Dawid Kołodziej та магістр Justyna Marcinkowska.