Надаймо слово Інституту національної пам’яті, який так підсумовує діяльність «Проклятих солдатів» із загону Ромуальда Райса «Бурого», із загону PAS Національного військового об’єднання:
Не ставлячи під сумнів ідею боротьби за незалежність Польщі, яку вели організації, що протистояли нав’язаній владі, до яких належить Національне військове об’єднання, слід рішуче констатувати, що вбивства візників і пацифікації сіл у січні—лютому 1946 року не можна ототожнювати з боротьбою за незалежне існування держави, оскільки вони мають ознаки геноциду. У жодному разі те, що сталося, не можна виправдовувати боротьбою за незалежне існування Польської держави. Навпаки, акції «Бурого», проведені проти жителів підляських сіл, сприяли комуністичному апарату влади, передусім через зниження престижу підпільних організацій і надання пропагандистських аргументів щодо бандитизму партизанських загонів.
джерело: Інститут національної пам’яті: підсумкові висновки розслідування S 28/02/Zi
«Прокляті солдати» сіяли терор, бо визнали терор єдиним дієвим інструментом, щоб «переконати» цивільне населення чинити опір новій, комуністичній владі. Цей терор полягав у вбивстві дітей, жінок, старих, підпаленні людей у їхніх будинках. Саме так сталося в селі Zaleszany. І коли ми знаємо всю історію, чи хочемо, щоб наші діти віддавали шану усім «Проклятим солдатам»? Чи, ґвалтуючи історію Польщі та викреслюючи з неї те, що нам політично не підходить, ми не ґвалтуємо молоде покоління, виховуючи його в брехні? Чи, знаючи про геноцид у Zaleszany, задокументований Інститутом національної пам’яті, ми так само охоче пошлемо свою дитину з біло-червоним прапором до пам’ятника 1 березня або на шкільну лінійку, що «вшановує пам’ять» цих людей?
Особам, які вважають написане мною «лівими дурницями», пропоную вступити в полеміку з Інститутом національної пам’яті. Я цього дня не святкую, бо дивлюся на жертв «Проклятих солдатів», на хлопчика, який цілував їхні руки, щоб вони його не вбивали, благав про життя, але вони не змилосердилися над ним заради вищої мети: Польщі, вільної від комунізму. В ім’я цієї ідеї вони застрелили дитину, спалили його близьких і родичів. Для мене це не героїзм — принаймні не такий, яким я його розумію.
Близько 14:00—15:00 жителів села через призначених членів загону повідомили про необхідність прийти «на збори» до будинку Димитра Сахарчюка. Після того як жителі зібралися в цьому будинку, назовні вивели Пйотра Дем’янюка — 16-річного сина солтиса Лукаша Дем’янюка — та жителя сусіднього села Suchowolce — Александра Зєлінка. На подвір’ї обох застрелили. До будинку, де зібрали жителів, увійшов «офіцер — командир», яким, найімовірніше, був R. Райс «Бурий». Після пострілу з пістолета вгору, що змусив присутніх замовкнути, він заявив їм, що вони перестануть існувати, а село буде спалене. Після того як командир залишив приміщення, двері зачинили. Потім підпалили солом’яну стріху. Палаючу будівлю оточила частина озброєних членів загону. Жителі спробували втекти з будинку через двері та вікна, розташовані з іншого його боку — «з подвір’я». […] Під час втечі з власного палаючого будинку було застрелено Гжегожа Леоньчука разом із двома малими дітьми: Константиєм, якому було 3 роки, і 6-місячним Сергіушем. Ще до підпалу села застрелили Фідора Сахарчюка за відмову видати овес для коней. Загинув також 41-річний Стефан Веремчук.
джерело: Інститут національної пам’яті: підсумкові висновки розслідування S 28/02/Zi
Я не вшановую «Проклятих солдатів» і не віддаю їм слави. Це мій вибір, бо я знаю те, що задокументував IPN.
А ви обирайте так, як підказують вам ваші цінності.