У середу в Галереї Длуґій Болеславецького осередку культури відбулася наукова конференція «Управління безпеки в Болеславці». Ведучим був Mariusz Olczak — історик, публіцист, працівник Архіву нових актів у Варшаві, родом із Болеславця. Конференція складалася із шести частин.
Першою частиною була лекція проф. Grzegorza Straucholda «Ефективність і жорстокість апарату репресій — запорука запровадження нового ладу». Викладач Вроцлавського університету зосередився на загальній характеристиці виникнення та діяльності апарату безпеки в Польщі.
Strauchold також звернув увагу на те, що організаторами апарату репресій зазвичай були інтелігентні люди. Натомість функціонери нижчої та найнижчої ланок не мали жодної освіти й часто були просто злочинцями. Наприкінці лекції проф. Strauchold навів дані про кількість людей, які працювали на безпеку. У 1953 році в Польщі в апараті безпеки працювали понад 300 тисяч осіб, зокрема до самої ORMO належали 120 тисяч осіб.
«Виникнення та діяльність Повітового управління безпеки в Болеславці під керівництвом поручника Zenona Florka (VI 1945 — IV 1947)» — тема лекції д-ра Roberta Klementowskiego, працівника IPN у Вроцлаві. Слухачі могли дізнатися, зокрема, що за створення в Болеславці Повітового управління безпеки відповідала так звана Оперативна група. Керівником болеславецького управління безпеки був поручник Zenon Florek.
Для управління пристосували будівлю, у якій нині міститься Молодіжний будинок культури. У підвалах будівлі людей утримували в нелюдських умовах. Сам Florek жив у нинішньому готелі Piast. У болеславецькому підрозділі управління безпеки працювали близько 50 осіб. Функціонери найнижчих рангів зазвичай походили зі східних районів Польщі, не мали жодної освіти й часто були алкоголіками. Д-р Klementowski наголошував, що працівники апарату безпеки зовсім не дбали про майно, яке захопили. За кілька років усе було доведено до руїни.
Третю лекцію виголосив д-р Jarosław Syrnyk, працівник IPN у Вроцлаві. Тема «Репатріанти з Югославії та емігранти з Греції на території Болеславецького повіту у світлі матеріалів апарату безпеки» близька багатьом жителям нашого міста й повіту. Багато з них саме репатріанти з тих територій. Д-р Jarosław Syrnyk представив низку звітів, підготовлених Повітовим управлінням безпеки. Так апарат безпеки відстежував настрої серед репатріантів.
Цікаво, що звіти суттєво відрізнялися один від одного. В одних репатріантів називали лінивими та налаштованими вимагати, схильними до влаштування сварок. В інших населення з територій колишньої Югославії хвалили за працьовитість (обробіток землі) і вступ до партії. Репатріантів сприймали так само, як громадян західних держав. Для апарату безпеки і ті, й інші були потенційними агентами іноземних розвідок.
«Контррозвідувальне забезпечення військових частин, дислокованих на території Болеславецького повіту» — остання з лекцій, які мали нагоду прослухати учасники конференції у вівторок. Paweł Piotrowski із вроцлавського IPN наголошував, що територія Болеславецького повіту була одним із найбільш мілітаризованих районів Польщі. У Болеславці, зокрема, дислокувалася 18-та артилерійська бригада, оснащена ракетами Scud, здатними нести ядерні боєголовки. На території повіту також дислокувалися радянські війська. Служба безпеки мала завдання захищати польські та радянські частини від діяльності іноземних розвідувальних служб.
Передостаннім етапом конференції був показ документального фільму Zdzisława Abramowicza про PUB у Болеславці. Герой фільму Jan Ursel був ув’язнений болеславецькою службою безпеки. В’язень розповідав про жахливі умови в місцевому арешті. Людей били й утримували голими. Про зґвалтування, насильство та життя в атмосфері страху свідчили також розповіді інших людей. Їхні спогади зачитала молодь.
Конференція завершилася дискусією лекторів зі слухачами. Один зі свідків болеславецьких подій, які відбулися одразу після завершення Другої світової війни, звернув увагу на те, що спочатку Повітове управління безпеки містилося на вул. Karola Miarki — у будівлі колишньої лікарні. Henryk Małolepszy закликав міську владу встановити пам’ятну таблицю саме на цій першій будівлі — штаб-квартирі PUB.
Учасники конференції також ставили запитання. Зокрема, запитували, чи були покарані болеславецькі функціонери безпеки та чи співпрацювали з болеславецькою службою безпеки духовні особи. Д-р Robert Klementowski визнав, що, за невеликими винятками, покарати людей, які працювали в управлінні безпеки, не вдалося. Щодо духовних осіб, які співпрацювали з апаратом безпеки, Klementowski не виключив, що такі випадки могли мати місце, однак документів на підтвердження цього немає.
(інформація MZ)