Домінік зателефонував бабусі після трагедії у жовтні 2017 року та сказав їй: «Вибач, але, здається, я їх убив». Домінік убив 36-річного співмешканця матері, а її вдарив ножем у живіт.

Ситуація в будинку хлопця вже давно була поганою. Мати та її співмешканець Rafał P. зловживали алкоголем. Домінік працював і навчався, але родина розтрачувала його гроші. Того нещасливого дня він дізнався, що мати здала в ломбард частину його речей. Це стало останньою краплею. Хлопець напав на жінку та її партнера.

На прохання родини захищати Домініка взявся адвокат Wojciech Kasprzyk, згодом до нього приєдналася адвокат Małgorzata Gruszecka, яка має величезний юридичний досвід. Від самого початку цією справою добре займалися. Одним із елементів підтримки був збір підписів на підтримку Домініка, ініційований Dawid Karol Kołodziej, президентом Польського психопедагогічного товариства.

Акція «Звільнімо Домініка!»

Ефективна робота команди юристів, поручительство Dawid Karol Kołodziej, а також кампанія зі збору підписів, до якої долучився наш портал istotne.pl, сприяли тому, що Домінік вийшов із-під варти після більш ніж трьох місяців і міг відповідати за свої дії, перебуваючи на свободі.

Після виходу з-під варти Домінік не міг контактувати з матір’ю — на неї чекало засідання у справі про жорстоке поводження із сином. Хлопець знайшов прихисток у бабусі й дідуся та повернувся на роботу, де на нього чекали й тепло зустріли. Під час судових засідань його колеги розповідали, яким спокійним, сумлінним і лояльним працівником є Домінік.

— Справа Домініка розпочалася у 2017 році, і відтоді я з ним працюю, — каже Dawid Kołodziej. — Розпочинаючи з Домініком психотерапевтичну роботу, я відчував і знав, що це хороша людина. Я не забуду моменту, коли Домінік дізнався про вирок. Ми з полегшенням зітхнули, кинулися один одному в обійми, поплескали один одного по спині. Це була його перша справжня емоційна реакція від моменту події. Як він мені розповів, саме тоді він відчув себе вільним і невимушеним. Він надзвичайно радів і подолав відчуття, що радість — це щось погане. На кожному засіданні, під час кожної поїздки, психіатрично-психологічних обстежень і розмови з експертами я був поруч із ним. Я підтримував його як друг і як терапевт, підбадьорював, возив на екскурсії, показував інший спосіб життя. Такий, який для більшості людей є нормою, а для нього був чимось незвичайним. Похід у кіно, галерею, відвідування музею. Наші стосунки й надалі існуватимуть, я продовжу підтримувати його в повсякденному житті. Я пообіцяв це Домініку, а також команді експертів із Варшави. Зміни в Домініку з часом стають дедалі помітнішими. Домінік грає у футбол, спілкується з друзями, яких раніше не мав, планує майбутнє. І мене тішить, що ці дії дають результат, а Домінік оживає, — додав президент Польського психопедагогічного товариства.

Заключні промови: п’ять років ув’язнення чи виправдання?

У залі суду на засіданні, яке мало вирішальне значення для життя Домініка, зіткнулися дві протилежні позиції: прокурора та захисту. У заключній промові прокурор Sebastian Woźniak вимагав для Домініка п’яти років ув’язнення. Як він сказав, жертва Домініка, співмешканець його матері, мав право жити, мав дитину та родину. Водночас сам прокурор не захищав потерпілого. Він сказав, що поведінка співмешканця щодо обвинуваченого та спосіб життя, який той вів, залишають бажати кращого, і цьому немає ані згоди, ані суспільного схвалення.

— Ми маємо справу з жахливою подією, — говорив прокурор. — Прошу надзвичайно пом’якшити покарання і загалом призначити п’ять років позбавлення волі. Я усвідомлюю, що для декого таке клопотання є шокуючим, але я тут не для того, щоб керуватися емоціями. Особисто мені шкода обвинуваченого, але емоції не можуть тут брати гору, важливими є докази та їхній аналіз. Із повною відповідальністю я заявляю це клопотання, — завершив свою промову Sebastian Woźniak.

Wojciech Kasprzyk відповів прокуророві, що в цій справі емоції є і мусять бути, а людину не можна засуджувати за те, що з нею зробили інші.

— У таких справах мають бути емоції, бо якщо ми не маємо емоцій, то з нами щось не так, — сказав адвокат Домініка. — І також потрібно розглянути кожне питання. Те, що людина померла, і те, що ця сама людина спричинила те, що Домінік сьогодні опинився на лаві підсудних. Державний апарат зазнав повної невдачі. Про це теж треба сказати. Були куратори, працівники PCPR, поліція, дільничні, психологи, учителі. Нібито всі знали, що все погано, бо брата Домініка забрали, але про Домініка забули. Вирішили, що йому 17 років, тож нехай живе в цій клоаці, нехай його ображають, б’ють і так далі. Перепрошую за мої просторіччя, але тут емоції були й мають бути. Ми не можемо засудити людину за те, що над нею все життя знущалися. А це знущання було жорстоким. Сьогодні люди вимагають крові — не справжньої, а символічної, хочуть, щоб Домінік сів до в’язниці. Не знаю, що я зробив би на місці Домініка того трагічного дня. Дехто каже: «Я б вийшов із дому». А якщо нікуди піти, якщо залишаєшся в цьому поганому місці з надією, що стане краще? Ми часто чуємо про самогубців: цей стрибнув із віадука, той повісився, інший утопився. Ми байдуже проходимо повз це, не питаємо, чому він наклав на себе руки? Домінік витримав усе, і радіймо, що він не скоїв самогубства, бо сьогодні ми не зібралися б у цій залі. Ми нічого не знали б про його страждання, — додав адвокат.

Адвокат Małgorzata Gruszecka у своїй промові підкреслила суспільне значення цього вироку, який може розбудити державні органи, що, як зазначила адвокат, сплять і спали в таких випадках, як знущання батьків-алкоголіків над дітьми.

— Коли ми говоримо про дії в стані афекту, як у випадку Домініка, ми знаємо, що за такий вчинок немає відповідальності, — говорила Małgorzata Gruszecka, обґрунтовуючи клопотання про виправдання Домініка. — І всі ми маємо з цим упоратися: суд, прокурор, адвокати. Виконуючи свої обов’язки, ми всі повинні замислитися, як запобігти подібним подіям, кому звернути увагу, щоб трагедія не сталася. У суді в Bolesławiec ми маємо чотири томи кураторських матеріалів, з яких випливає, яких кривд зазнав Домінік. І коли в залі з’явилася мати Домініка, яка була обвинуваченою і сказала: «Прошу помилувати мого сина, а засудити мене», ми зрозуміли одне: Домінік мусив так закінчити, бо ніхто цьому не запобіг. Цим вироком ми можемо запобігти справжній кривді. Він матиме велике суспільне значення, бо розбудить органи, які сплять і спали. А Домінік має право повернутися до життя, якого не знав.

Суддя Daniel Strzelecki у мотивах вироку говорив про важке становище обвинуваченого, який із дитинства стикався із ситуацією постійної загрози з боку матері та її партнерів, надто важкою для його віку.

— Життя обвинуваченого було боротьбою за виживання, — говорив суддя. — Він жив у постійній небезпеці. Із наймолодших років опікувався молодшим братом, хоча як підліток не був до цього пристосований. Водив його до дитячого садка, забирав, готував йому їжу, коли мати йшла з дому в алкогольні запої, забезпечував йому базове відчуття безпеки, був поруч і піклувався про нього. Усі ці обставини привели експертів до слушного висновку, що чим глибшим є розлад і чим більша фрустрація в такої молодої людини в період формування особистості, чим більшими є рани, тим сильнішим є неконтрольований спалах агресії, з яким ми мали справу. Унаслідок багаторічної фрустрації, страху, небезпеки, а також нападу матері та співмешканця в критичний момент емоції обвинуваченого перестали підлягати його інтелектуальному контролю. Цей вчинок вийшов з-під його контролю, і обвинувачений опинився — на його думку — у безвихідній ситуації. Усі ці обставини призвели до того, що суд не побачив у діях обвинуваченого осудності навіть в обмеженому ступені. Суд також визнав необхідним застосувати запобіжний захід у вигляді терапії, щоб інституційно забезпечити обвинуваченому психологічну підтримку, — обґрунтував свій вирок Daniel Strzelecki.

Це дуже важливий вирок для жертв, яких роками мучили домашні тирани. Захисники таких жертв напевно використовуватимуть його в майбутньому. Важливим є також глибокий психологічний аналіз обвинуваченого, який показує, якої руйнації зазнають дитина та її особистість, якщо їх виховують батьки-алкоголіки.

Прокурор Sebastian Woźniak не виключає можливого оскарження вироку, хоча він його не здивував, зважаючи на перебіг судового розгляду та висновок варшавських експертів.