Площа Відсутніх (Джемаа-ель-Фна) ніколи не засинає. Вона з дитячою жадібністю слухає кожну історію, яку на ній створюють. Казки про зачарованих принцес, підступних візирів, мудрих і дурних султанів, про купців та їхні незвичайні пригоди. Це Мекка для спраглих знань душ. Давні медики вірили, що слуховий нерв має кілька відгалужень. Одне з них служило душі, щоб слухати перестороги й науки, що випливають з оповідей, аби вона могла вчитися й зростати під час свого земного перебування.
В Африці традиція усної передачі все ще жива. Після заходу сонця на площу сходяться слухачі, щоб оточити майстра оповіді тісним колом. Вони готуються вислухати незвичайну історію, слух душі загострюється. Усну передачу не замінять ані телебачення, ані Інтернет. Душу можна наситити лише живими людськими словами.
Оповідачі, які щоночі приходять сюди, щоб розповідати про пригоди героїв і звичайних людей, жестикулюють, розігрують сцени, переживають кожну розказану сюжетну лінію, вводять своїх слухачів в інший вимір, у світ уяви.
Таке представлення арабською називається «халка». Традиція цього видовища, ймовірно, походить із прадавніх релігійних обрядів на честь фінікійської богині родючості Таніт. Цей культ перейняли бербери й на її честь влаштовували танці та мімічні вистави. Через деякий час фінікійську богиню замінила римська незаймана Целеста. В обрядах на її честь брав участь Св. Августин, який описав це видовище як смішну й блюзнірську виставу з мімами, що була формою жертви, принесеної богині.
Квінтіліан так описав мімів, які виступали у видовищах: «Вони говорять, просять, кличуть і відсилають, погрожують і благають. Виражають страх і жах, радість, смуток, вагання, згоду, каяття, розкіш, визначають число, міру й час. Хіба не в їхній владі збуджувати й заспокоювати, благати, дозволяти, дивуватися, виявляти сором?».
Коли сьогодні ми станемо в коло, що оточує сучасного барда, і придивимося до його міміки та жестів рук, які зображують усі перешкоди, що трапляються на шляху героя, а також до рухів і танцю тіла, у нас не залишиться сумнівів, що культ родючих незайманих богинь і досі присутній у Марокко.
Одним із найвідоміших оповідачів сучасного Марокко є Mohamed Bariz. Під час своїх виступів він умів утримувати зацікавлення слухачів протягом кількох місяців — із такою пристрастю розповідав кожен епізод довгої історії, яку створював сам.
Bariz народився в Марракеші. Маленьким хлопчиком він любив слухати історії, які розповідали йому батьки. Осяяння прийшло до нього, коли йому було 7 років. Мама взяла його на сук. На великій площі Mohamed помітив коло людей. Вони стояли наче загіпнотизовані, заслухані й зачаровані оповідачем. Ним був надзвичайно популярний, шанований Moulay Mohamed El Jabri. Як згадує Bariz, багатство сюжетів і пишнота персонажів, про яких розповідав його наставник, швидко заволоділи ним і не дозволили звільнитися від непереборної потреби слухати, а потім розповідати власні історії. У десять років він залишив батьківський дім у Марракеші, щоб вирушити у свою першу подорож як учень халки.
Майстерність його оповідей ґрунтується на простому прийомі — протиставленні двох персонажів: дорослих і дітей, жінок і чоловіків, королів, селян чи купців. Героями є не лише люди. Bariz розповідає про тварин, рослини, мінерали та надприродні явища. Він описує Любов, Багатство, Смерть. Він забирає своїх слухачів у сповнену магії подорож. Створює місця, міста, королівства, гори, моря й океани. На шляху його герої зустрічають джинів і чудовиськ, роблять вибір, кохають і ненавидять.
Mohamed Bariz був викрадений оповідями й став їхнім вірним рабом. Уже кілька років він не розповідає історій на площі Джемаа-ель-Фна. Подорожує Європою. Виступав у Парижі в Арабському інституті, у Тулузі, Марселі, їздив до Португалії. Сьогодні він працює з різними великими літературними текстами й адаптує їх для халки. У його репертуарі є, зокрема, біографія Аверроеса. Він також бере участь у міжнародних фестивалях оповідачів, представляючи Північну Африку.
У Джемаа-ель-Фна також є своя історія. За нею Відсутні приходять на свою площу слухати людські історії. Її відвідують духи жертв вибуху порохового складу. За легендою, на місці нинішньої площі Відсутніх стояла мечеть. Коли неподалік від неї вибухнув пороховий склад, загинули всі віряни, що зібралися в ній. Легенди також розповідають про привидів жертв султанів, які боролися з повсталими горянами Високого Атласу. Провідникам повстання відтинали голови, щоб насадити їх на палі й виставити на публічний показ на головній площі міста.
В одному тісному колі, на славу Аллаха й прадавніх богинь, оточені людьми та духами, майстри халки тчуть свої казки. Mohamed Bariz зізнався: «Не я обрав історії — вони обрали мене». Площею Джемаа-ель-Фна він проходить непоміченим. Його обличчя не впізнають, Mohamed не є телевізійною зіркою. Його магія починає діяти, коли він вимовляє перше речення своєї історії, робить жест рукою, вказуючи за межі реального часу, за межі уяви.
Grażyna HanafGrażyna Hanaf