На початку слід пояснити питання анонімної думки в Інтернеті. Щоб висловитися в мережі, користувач обирає собі псевдонім і під ним висловлює свою думку. У такий спосіб він оцінює текст, задум автора, рівень статті, фейлетону чи інформації. Таким є право Інтернету. Цього ми не обговорюємо.
Цікаво те, що на локальних порталах з’являються анонімні персональні атаки, які не слугують висловленню власної думки, а мають на меті анонімно поширити негативну думку про певну особу або роботу, яку вона виконує.
Інтернет — вільне медіа. Це простір, у якому ми дедалі краще орієнтуємося. Однак не слід його демонізувати й нехтувати навчанням опановувати його. Анонімна атака — це лише боягузливий анонім у письмовій формі. В етичній оцінці тут немає жодної різниці. Проблема починається лише тоді, коли ми самі починаємо танцювати під дудку аноніма.
Минулого тижня на двох порталах можна було стежити за бурхливою дискусією щодо компетентності Dariusz Kwaśniewski зі Starostwo. Усе почалося з нахабного анонімного допису особи під іронічним ніком «hi,hi»:
ну то що робить спеціаліст із «європейських коштів» пан D. Kwaśniewski, уже щось залучив? щось справді не чути про результати його роботи — нехай похвалиться! І що, Він нібито буде кандидатом PO на посаду президента? Хіба що зможе тут виправдатися на цьому форумі. Вітаю
Уже після двох наступних анонімних наклепів пан Kwaśniewski реагує й розміщує свою відповідь. У цій боротьбі з боягузом він припускається серйозних помилок. Починає з ним дискусію, підписуючись власним прізвищем, і сприймає наклепників серйозно. Він також, о жах, розкриває, що не лише його самого схвилювали ці провокації. Насправді його знайомі забили на сполох. Тобто анонімом перейнялася більша група людей.
Чого досягає Kwaśniewski своїм щирим дописом? Ще кількох десятків анонімів із запитаннями, скільки він заробляє, із сумнівами щодо його компетентності та сенсу його роботи, натяками на марнування державних коштів тощо, і так далі.
Пан Kwaśniewski знову відповідає. Ґрунтовно, по суті, чітко й зрозуміло пише про свою роботу. Чи дає це йому якийсь результат? Кілька коротких дописів. Один із них звучав так: «Ви не настільки розумний, щоб перемогти десятки співрозмовників»..
В одному зі своїх дописів Kwaśniewski запрошує зустрітися віч-на-віч. І це був геніальний хід, який дозволив розкрити наміри анонімних наклепників. Зустріч відбулася. Скільки із «десятків співрозмовників» прийшло на неї? Одна людина, і то не найзатятіший противник. Чому не прийшов натовп, якого Kwaśniewski, ймовірно, очікував після «бурі» в Інтернеті? Невже питання державних коштів, коштів, залучених з Європейського Союзу, та результатів їх використання насправді нікого не цікавили настільки, щоб відкрито про це поговорити? Чи «співрозмовники» задовольнилися відповідями на порталах? Ні, адже вони й далі ставили запитання після того, як їх запросили на зустріч.
Чому всі ці зацікавлені люди залишилися вдома? Злякалися? Чи ніколи не мали наміру серйозно поговорити? Вони лише хотіли анонімно вилити цеберко бруду на потенційного кандидата на посаду президента або нелюбого колегу по роботі, а потім спокійно вести «чисту кампанію» й усміхатися за спільною чаркою пива?
Це не захист Dariusz Kwaśniewski. Це також не протест проти анонімності в Інтернеті. Це й не прояв наївної надії, що таке явище, як анонімне паплюження, можна якимось чином зупинити.
Так само як люди в реальному житті, люди в мережі під своїми ніками мають різні характери й наміри та використовуватимуть можливості Інтернету з різною метою. Від нас залежить, як ми ставитимемося до того, що з’являється в Інтернеті, як це оцінюватимемо і, що найважливіше, чи почнемо вчитися відділяти зерно від полови. Якщо досі ми тішили себе ілюзією, що всі нас приймають лише тому, що ніхто не сказав нам в очі, що ми їм не подобаємося, то Інтернет ефективно руйнує цю ілюзію. Анонімний допис дозволяє різним людям робити те, що в реальному житті є неприйнятним, щоб не отримати поганої оцінки й зберегти обличчя порядної людини.
Пропоную, приймаючи Інтернет і його анонімність такими, якими вони є, якнайшвидше почати вчитися читати його зі знанням справи. Критику й думки, які мають для нас цінність, аналізувати, а боягузливі аноніми м’яти й викидати до смітника. За порадами та конструктивною критикою звертатися до фахівців, відомих на ім’я та прізвище, а не до анонімних боягузів, які видають себе за них.
Grażyna Hanaf