Церемонія відбулася у неділю, 11 листопада. Спочатку під пам’ятником «Польщі, що бореться» (оборонні мури на вул. Kubika) відбувся урочистий скаутський apel, під час якого, зокрема, виступив президент Bolesławiec Piotr Roman. Очільник Міста кераміки підкреслив, що парк, який лише неофіційно носив ім’я Ludwika Waryńskiego, нарешті матиме належну назву.
Потім скаути пройшли до парку ім. харцмістра H. Bonina на вул. Tyrankiewiczów, де відкрили пам’ятну таблицю, присвячену харцмістру.
Не обійшлося без зворушень і роздумів. Син H. Bonina, Przemysław, подякував, зокрема, Zdzisławowi Abramowiczowi, якого назвав «добрим духом проєкту». А Izabela Dolecka, онука сьогодні вшанованого харцмістра, сказала, що парк — найкраще місце, щоб увічнити пам’ять про людину, яка любила природу й людей.
Про те, що парк на вул. Tyrankiewiczów носитиме ім’я харцмістра Губерта Боніна, ми неодноразово повідомляли на наших сторінках. Нагадаємо. В обґрунтуванні ухвали з цього питання, ухваленої депутатами Ради міста Bolesławiec, читаємо:
Команда Гуфця Związku Harcerstwa Polskiego у Bolesławiec ім. Szarych Szeregów звернулася до Ради міста Bolesławiec із клопотанням присвоїти парку, розташованому між вулицями Parkowa, Podgórna та H.W. Tyrankiewiczów, ім’я ХАРЦМІСТРА ГУБЕРТА БОНІНА. Клопотання отримало позитивний висновок Комісії з питань інфраструктури та будівництва Ради міста Bolesławiec.
Харцмістр Губерт Бонін народився 13 вересня 1912 року в Bydgoszczy. У 1929 році закінчив Торгову школу, після чого продовжив навчання в drogistyczno-chemiczna школі. Того ж року вступив до VII Bydgoskiej Drużyny Harcerskiej ім. Jana Karola Chodkiewicza, склавши присягу, якій залишався вірним усе життя.
У 1934–1935 роках проходив строкову військову службу (через професію потрапив до санітарної роти військового шпиталю в Toruniu), а згодом працював у bydgoska drogeria, одночасно керуючи рідною скаутською дружиною.
У 1938 році дружина під його керівництвом отримала диплом Майстерної дружини Хоругви. У березні 1939 року його призначили на звання підхарцмістра.
Від 1 вересня 1939 року воював у лавах Armii „Pomorze”. Як військовослужбовець потрапив у німецький полон — перебував у таборах військовополонених у Łowiczu, а згодом у Łodzi.
Звільнений із табору, повернувся до Bydgoszczy, і тут 19 травня 1940 року після присяги став членом Szarych Szeregów та Związku Walki Zbrojnej. Від березня 1943 року примусово працював на підприємстві, що виробляло вибухові матеріали. Це було покаранням за те, що вся родина не підписала volkslista.
Він передавав підпіллю інформацію про цю фабрику, унаслідок чого в серпні 1943 року її підірвали в межах саботажної діяльності.
8 серпня 1944 року його разом із братом заарештували. Під час слідства обох катувало bydgoskie Gestapo, а через місяць їх помістили до концентраційного табору Stutthoff. В останній період війни, під час евакуації табору, його разом з іншими в’язнями помістили під палубою баржі, яку мали затопити в Балтійському морі. Така доля спіткала його брата, а йому вдалося врятуватися.
Подальшу евакуацію він здійснював пішки, у колоні виснажених в’язнів, аж до дня визволення.
Після одужання та перебування до листопада 1945 року в пересильному таборі повернувся до Bydgoszczy. 17 лютого 1946 року разом зі своєю майбутньою дружиною Jadwigą прибув до Bolesławiec. 1 квітня 1946 року відкрив тут дрогерію, а невдовзі заснував першу в Bolesławiec скаутську дружину. Заснована другом Боніним скаутська дружина обрала своїм патроном князя Józefa Poniatowskiego.
На жаль, постать патрона виявилася ідеологічно надто неприйнятною для політичної влади в новій повоєнній дійсності. Тому Губерту Боніну недвозначно натякнули на необхідність замінити патрона на Gustawa Morcinka.
Згода на цю зміну не врятувала керівника дружини від швидкого усунення від роботи з молоддю. Та й сам він не бачив себе в Організації скаутів, що діяла в межах Związku Młodzieży Polskiej. Ця організація наслідувала радянський піонерський рух і використовувала чужі польському скаутингу символи, а він не хотів піддаватися цій індоктринації.
Друг Бонін повернувся до керівництва своєю улюбленою «Jedynka» лише після смерті Сталіна та започаткованих нею подальших політично-суспільних змін, унаслідок яких у грудні 1956 року в Łodzi відбувся Крайовий з’їзд скаутських діячів, що значною мірою відновив програмні засади, а також традиційні відзнаки й символи скаутів.
Довоєнним інструкторам також дозволили офіційні контакти з молоддю. Він був делегатом скаутських з’їздів.
До 1978 року працював у Bolesławiecka Fabryka Fiolek i Ampułek „Polfa”, потім вийшов на пенсію. Щойно ситуація стала сприятливою, повернувся до активної інструкторської діяльності: ще в дев’яностих роках ХХ століття організовував табори 1 Bolesławiecka Drużyna Harcerzy і самостійно керував цим підрозділом.
Багато старших мешканців Bolesławiec чудово пам’ятають ці парадні марші дружини, якими вона завжди розпочинала свої виходи на бівуаки та піші мандрівки. Скаути в установленій формі під час Великодніх свят також несли почесну варту біля Гробу Господнього. Харцмістр Губерт Бонін виконував різні функції в гуфці, навіть був заступником коменданта всього цього організаційного підрозділу ZHP.
Він завжди жив справами міста та суспільства, особливо скаутингом. Як колишній член Szarych Szeregów, солдат Вересня та Armii Krajowej, завжди був готовий служити Польщі своїми знаннями, досвідом і відданістю. Він був великою і водночас надзвичайно скромною людиною.
Рада міста Bolesławiec ухвалою № XLIII/430/05 від 28 грудня 2005 року визнала Губерта Боніна почесним громадянином міста Bolesławiec.
Губерт Бонін помер 26 березня 2008 року.
(Підготовлено на основі Rocznik Bolesławiecki).
Що ви про це думаєте?