Щороку навесні телефони Клініки для диких тварин у Nasze Zoo Görlitz-Zgorzelec не замовкають. До нас регулярно телефонують стурбовані шанувальники природи, які повідомляють про помічених дитинчат косуль, єнотів, лисиць, пташенят та інших тварин, які нібито потребують допомоги. Дзвінки радують наших працівників, адже вони мають нагоду пояснити, що слід робити в такій ситуації. Натомість не радують випадки, коли через необізнаність здорових дитинчат приносять до клініки зоопарку в Görlitz.

Адже найкращими опікунами дитинчат диких тварин є їхні батьки.

Але як любителю природи розпізнати, чи справді дитинча потрапило в біду? У переважній більшості випадків із твариною все гаразд. Батьки дитинчат просто не проводять біля своїх дітей цілу добу. Проте найчастіше вони залишаються в безпосередній близькості. Лише в присутності людини вони бояться повернутися до свого потомства. Тому найважливіше правило для нас, людей, звучить так: якомога швидше відійти від місця, де знайдено дитинчат! Щойно їхні батьки відчують себе в безпеці, вони повернуться до свого потомства. А якщо хтось хоче перевірити, чи справді дитинчатам нічого не загрожує, через добу можна перевірити, чи досі помічена тварина перебуває на тому самому місці.

Дитинчата лисиць та єнотів уже невдовзі після народження вирушають у свої перші самостійні мандрівки. При цьому вони здаються дуже безпорадними, однак у цих мандрах вони не самі — їхня мама пильнує неподалік!

У лісі, на луці чи в полі лежить — здавалося б, нерухомо — маленька косуля? І в цьому випадку слід пам’ятати, що потрібно якомога швидше залишити це місце. Козуля повернеться до своїх дитинчат, щойно людина відійде. Природна стратегія захисту дитинчат — залишатися нерухомими. Їхнє попискування — це не ознака болю, а поклик до мами, без якої дитинча в присутності людини почувається в небезпеці.

У лісі, парку чи саду сидять і не відлітають пташенята, які залишили гніздо, перш ніж навчилися як слід літати. Це нормально! Батьки й надалі безперервно годуватимуть своїх малюків, які підстрибують по землі.

Бажання допомогти дитинчатам тварин, безумовно, зрозуміле з етичного погляду, однак найчастіше воно не йде їм на користь.