Мабуть, більшість із нас погодиться з тим, що бюрократія в Польщі є складною проблемою. Нерідко вирішення однієї, навіть дріб’язкової справи, вимагає звернення до трьох різних установ, де часто панує дезінформація, що затягує всю процедуру. Не беручи до уваги повсякденні, службові, пов’язані із ZUS, податкові та інші справи, уся ця машина є гальмом для креативних індивідуальних і громадських ініціатив та ідей.
Я пишу на болеславецькому порталі, тож приклади стосуватимуться цього регіону. Bolesławiec майже з усіх боків оточений лісами. Це середовище створює найсприятливіші умови для відновлення психофізичних сил. Свіже повітря, тиша, спокій, спів птахів, дикі тварини. Для кожного з нас такі умови ідеальні для відпочинку, якщо водночас вони безпечні, а територія чиста й доглянута. Достатньо, щоб усі стежки були доступними, прохідними й більш-менш рівними, а на маршруті такої прогулянки було кілька лавок і смітників (таблички з назвами місцевих рослин і тварин стали б чудовим еколого-освітнім доповненням). Потенційних територій для таких рекреаційно-освітніх зон навколо Bolesławiec безліч (відомі кожному «скелі» в Łaziskaх, колишній парк із золотодобувною шахтою на вул. Jeleniogórska чи хоча б Bory Dolnośląskie).
Проблема, однак, у тому, що переважна більшість державних лісів (близько 80%) одночасно є територією так званого Державного лісового господарства, а це означає, що їхньою основною функцією є не відпочинок суспільства, а господарська діяльність (заготівля деревини, ведення розсадників тощо). Такий ліс можна перетворити на так звану рекреаційну територію або лісовий промоційний комплекс, але саме тут ми підходимо до суті: це надзвичайно складна бюрократична процедура. Вона вимагає залучення місцевого лісництва (на всіх рівнях), аж до генерального директора державних лісів і міністерства охорони довкілля, — без жодної гарантії успіху.
Це відлякує кожного від дій. Так само, як із рекламацією на взуття: навіть якщо купити й подати рекламацію на взуття у Wrocław, потрібно чекати близько двох тижнів на відповідь із Warszawa та встановлення навіть найбільш очевидного дефекту. Невже повноважень менеджера фірмового магазину недостатньо, щоб це оцінити й видати клієнтові замінний товар або повернути гроші? Так само і в описаному випадку. Невже повноважень місцевого керівника лісництва недостатньо, щоб встановити, що очищення доріг від гілок і встановлення кількох лавок та смітників зовсім не порушило б господарської функції лісу, за яким він наглядає і про який має найґрунтовніші знання? Вирубування дерев, розсадники та дослідження стану лісу й надалі можна було б безперешкодно проводити. А якщо це тимчасово загрожувало б безпеці людей, керівник лісництва у межах власних повноважень може заборонити вхід на територію лісу. Невже все це справді має бути настільки складним? Адже насправді все прозаїчно просто! Організувавши невелику місцеву промоційну кампанію та знайшовши кількох спонсорів, можна було б звести витрати на будівництво такої стежки до мінімуму.
Припустімо, що така територія з’являється. Разом із нею виникає своєрідна «проблема» для її адміністратора. Смітники час від часу потрібно спорожняти, а стан доріг — постійно контролювати. Роботи більше, а вигод (крім суспільного задоволення) практично жодних, тож «інтересу» в цьому немає. Інакше виглядає справа з прибутковішими видами діяльності, наприклад із наданням лісів для полювання. «Валютний мисливець», готовий заплатити навіть 200 євро за одноденне полювання, може організувати його через відповідне бюро практично за тиждень. Бюрократія існує і тут, але організація такого заходу набагато простіша, ніж багатомісячна боротьба за встановлення на території кількох гектарів лісу кількох лавок і смітників. А хіба безпечне користування суспільними природними благами не повинно бути доступним для всіх?
На щастя, Bolesławiec — не Wrocław і не Warszawa, де до найближчого лісу потрібно їхати автомобілем годину, стоячи в заторах. Уявімо собі: вільна субота, неділя чи свято — сімейна прогулянка колишніми каменоломнями, поїздка велосипедом лісами з легендарною золотою шахтою. Сімейний відпочинок і водночас ковток свіжого повітря. Чи можна уявити кращу форму відпочинку у вихідні та свята? Завдяки поширенню такої моделі проведення вільного часу (зокрема через створення лісових рекреаційних територій та їх популяризацію) суспільство в довгостроковій перспективі отримало б більше користі, ніж саме задоволення. Поліпшення стану здоров’я, зміцнення родинних і дружніх зв’язків, а також загальна зміна моделі дозвілля на активнішу.
Звісно, я не закликаю штурмувати сейм із транспарантом «геть бюрократію». Але що більшим буде наш суспільний тиск тут, на місцевому рівні, то більше влада певного регіону зможе — точніше, відчуватиме себе змушеною — підтримувати такі ініціативи. Суть полягає у використанні наявних ресурсів — лісів і природних територій (у масштабі повіту вони займають 50% площі), — які мають набагато більший потенціал, ніж штучні розважальні центри, створені й утримувані за величезні бюджети. Наш природний потенціал величезний — скористаймося ним!
P.S. Для тих, кого цікавить тема, рекомендую прочитати коротку думку фахівця про рентабельність інвестицій і популяризації туризму в Польщі. Якого туризму? Дивіться тут.
Автор: Barbara Alaszewska