Миттєвості з Норвегії — назва не надто оригінальна, але, з іншого боку, саме витримка визначає фіксацію фотографічного зображення, дозує кількість світла, і хочеться сказати — також кількість емоцій, але їх важко точно виміряти.
Фотографія має нести в собі емоції. Як казав Donald McCullin: «Фотографія пов’язана не з поглядом, а з відчуттям. Якщо ти нічого не відчуваєш, дивлячись на те, на що дивишся, тобі ніколи не вдасться зробити так, щоб люди, дивлячись на твої фотографії, щось відчули». Пошук цих емоцій, їх помічання в навколишньому світі — це, здається, головне покликання фотографа і, мабуть, кожного митця.
Для мене найбільші емоції дарують гори (не обов’язково високі й популярні). Там я знаходжу певний різновид свого особистого простору і світла. Мені також подобаються на перший погляд некрасиві місця, які спонукають до роздумів. Для когось іншим цікавим об’єктом фотографування будуть, наприклад, кінні перегони, спортивні змагання, світанки чи «гарненькі» портрети. Я не заперечую проти таких фотографій, навпаки, часто ними захоплююся. Однак у сучасній масовій цифровій фотографії часто просто бракує майстерності й композиції, а соціальні мережі спричиняють гонитву за кітчем, адже саме кітч у кожній галузі мистецтва є найпопулярнішим і викликає найменше суперечок.
На мою думку, саме відбиток, роздруківка, книга чи каталог є хорошим способом перегляду фотографій. Фотографічний відбиток (також у вигляді роздруківки) — це новий предмет, здатний існувати самостійно, а цифровий файл чи негатив — лише напівфабрикат, який може зазнати ще багатьох перетворень, перш ніж досягне остаточного результату. Залишення фотографій лише в цифровому обігу часто призводить до того, що навіть сам автор не знає, як має виглядати кінцеве зображення. Але це лише невеликий відступ. Адже у фотографії найважливіше — щоб вона просто приносила радість і її творцям, і глядачам. Не раз навіть у місцях, які загалом вважаються «некрасивими», можна зробити чудову фотографію. Усе залежить від того, що ти хочеш із цим зробити.
Норвегія — безперечно незвичайне місце. Це простір і дуже специфічне світло. Норвегія приваблює мандрівників останніми незайманими територіями Європи. Тут розташовані найбільший на континенті льодовик, безкрайня височина, а також найдовший і найглибший фіорд. Подорож на Північ — це не лише подорож у просторі, а й у часі.
У незвичайному оточенні донині збереглися шедеври мистецтва вікінгів, дерев’яні церкви й поселення. Подалі від людей тут також живуть тролі, ніссе та хульдри. Я ставив собі питання, чи, перебуваючи тут лише 216 годин, можу створити фотовиставку про настільки велику територію. Багато фотографів перебували в цій країні значно довше, бували в місцях, яких я не відвідав, бачили й фотографували природні явища, про які мені навіть не снилося.
Фотографії, які я хочу вам представити, не є краєзнавчим записом і не розповідають про країну, адже що можна сказати про країну, у якій перебував 216 годин. Норвегія — радше привід показати певну атмосферу, роздуми про час і простір. Своєрідний документ як суб’єктивного вибору кадрів, так і відвіданих місць.