Jarosław Molenda (SLD) захопився бриджем ще в дитинстві. «Я займався різними видами спорту. Спорт загалом мені дуже близький. Я палкий уболівальник», — говорить заступник голови Повітової ради та голова Бриджового клубу в Болеславці. — «Я виростав в атмосфері бриджу. Дивився, як батьки грають у карти. Мене дивувало, як можна провести за цією грою кілька годин».
Завдяки родині він знав правила гри вже в початковій школі. У ліцеї познайомився зі Sławomir Zimniak, також затятим бриджистом. «Бриджем завжди завершувалася наша підготовка до іспиту на атестат зрілості», — згадує Jarosław Molenda. В останньому класі разом із Zimniak вони організували чемпіонат ліцею. Грали в парі й перемогли.
Після іспиту на атестат зрілості Molenda розпочав навчання у Вроцлавській академії економіки. «У гуртожитку часто грали», — говорить він. «Іноді опівночі хтось виходив у коридор і кричав: граємо в бридж. І грали до ранку», — усміхається голова BKB. — «Бувало й так, що хтось під ранок згадував, що має іспит. Ми знаходили когось на його місце. А коли він повертався через 2–3 години, продовжували грати».
Пригода Wiesław Ogrodnik (PiS) із бриджем почалася в середній школі. На справжнє захоплення вона перетворилася під час навчання в університеті. Майбутній президент Болеславця та його товариші з Вроцлавської політехніки (філія у Валбжиху) заснували команду. На четвертому курсі команда вже грала у III лізі. «Наприкінці 1970-х і на початку 1980-х бридж був дуже модним», — говорить Ogrodnik. — «Часу вистачало і на навчання, і на бридж. Він не завадив мені закінчити навчання».
Бридж у Болеславці
«Щопонеділка моє життя підпорядковане виключно бриджу», — стверджує заступник голови Повітової ради. — «Так я відпочиваю. Проблеми повсякденності зникають. Має значення лише те, що тут і зараз». Ба більше, син Rafał пішов стопами батька; він навчається у шостому класі початкової школи. У нього вже є кілька успіхів (зокрема, він виборов віце-чемпіонство повіту серед школярів зі спортивного бриджу). «Зацікавлений тим, що тата так захоплює цей бридж, він теж підхопив це захоплення», — сміється Jarosław Molenda.
Wiesław Ogrodnik переїхав до Болеславця 1986 року. «Я не шукав бридж. Не пам’ятаю, як його знайшов. Однак раніше мене знайшла Solidarność», — розповідає він. На початку 1990-х — уже як депутат I каденції — він організував змагання, які згодом перетворилися на Болеславську триденку. Судив турніри. Був секретарем Окружної спілки спортивного бриджу в Єленій-Ґурі. Своїм найбільшим успіхом вважає вихід до фіналу чемпіонату Польщі серед пар 2001 року. «У виснажливих відбіркових змаганнях взяли участь 150 пар, до фіналу пройшли 28», — говорить Ogrodnik. — «Згадую це з великою приємністю». На прохання дружини віцепрезидент уже понад два роки не грає в бридж. Він хоче якомога більше часу присвячувати родині.
Більше, ніж карткова гра
«Бридж розвиває», — підкреслює Jarosław Molenda. «Це математика, пам’ять, логіка, уміння робити висновки», — додає Wiesław Ogrodnik. «Я читаю в інтернеті думки, що карти — це не спорт, бо втомитися можна лише від тасування. Але бриджові змагання — це кілька годин повної концентрації, величезне навантаження. Бридж безперечно є спортом», — переконує голова BKB. Віцепрезидента ж у цій грі найбільше приваблював дух суперництва. «Товариський бридж мене зовсім не цікавив. Я завжди хотів бути найкращим», — зізнається він.
Середовище
Серед болеславецьких бриджистів можна зустріти активістів SLD, PO, PiS, а також людей, яких політика взагалі не цікавить. «Наше середовище ставлять за приклад», — підкреслює Jarosław Molenda. — «Ми розуміємо одне одного майже без слів». Попри відмінності в поглядах, гравці не уникають розмов на політичні теми. Традицією навіть стали «праймеріз», тобто щорічні зустрічі на садовій ділянці Antoniego Ochota. Суперечки точаться культурно, з властивою бриджистам іронією. «Якби наша політика, навіть місцева, виглядала так, як словесні сутички гравців, ми жили б в іншому світі», — говорить Molenda. «Не було б і половини конфліктів та неприязні між політиками в нашому місті», — додає він.
(інформація GA)