«[…] Життя ставить виклики й є несправедливим». Важко з цим не погодитися. Життя — найцінніший дар, який ми отримуємо від Бога. Воно не має ціни, може бути коротким, довгим, шаленим або спокійним, але завжди має величезну цінність. Не лише для нас самих. Саме ми кожним своїм рухом і жестом, словом і вчинком наповнюємо життя людей, які нас оточують. Надаємо йому сенсу, такого необхідного для життя.
Хоча це прозвучало дещо сентиментально, думаю, що сміливо можу порекомендувати вам незвичайну історію — цього разу художню, розказану красиво й емоційно. Це чудовий фільм для довгого осіннього вечора. «Батьки й доньки» (2015) — саме з нього походять наведені вище слова, які так сильно запали мені в пам’ять. Думаю, не лише вони.
З рецензіями зазвичай буває так: хоча вони й мають бути об’єктивними, зазвичай такими не є. Що ж... життя несправедливе. Важко щось написати, створити будь-який твір, висловити власний посил і не піддатися емоціям. Фільм, який я вам рекомендую, є квінтесенцією емоційності. Це не просто сльозогінна історія. Чергова голлівудська драма, яких багато. Це правдива історія любові батька (Russell Crowe) до доньки (Kylie Rogers/Amanda Seyfried) та його боротьби з хворобою. І наче цього ще мало, режисер (Gabriele Muccino) порушує проблеми людської природи, браку любові, ненависті, страху, порожнечі.
Головний мотив фільму — хвороба. Russell Crowe грає роль Jake’a Daviesa — батька й відомого письменника з проблемами. Його головна турбота — тяжка недуга, з якою він бореться з усіх сил. Як письменник, він намагається якнайкраще передати читачеві свої почуття. На жаль, несприятливі рецензії призводять до того, що колишній блиск лауреата Пулітцерівської премії поступово згасає. На обрії з’являються проблеми. Людина, до якої він звертається по допомогу у скрутній ситуації, вирішує відібрати в нього його кохану Katie. Починається незвичайна боротьба. Не лише за долю доньки, а й за власну ідентичність як письменника. Важка, копітка робота над новою книжкою стає не тільки перепусткою до покращення фінансового становища, а передусім викликом, який приносить різноманітні життєві наслідки.
«Батьки й доньки» — чудова драма з прекрасною музикою та блискучими акторськими роботами. Вже згаданого Russell Crowe не потрібно представляти. Цей видатний актор уже неодноразово доводив, що вміє грати феноменально.
Amanda Seyfried також чудово впоралася. У фільмі Muccino вона зіграла дорослу Katie. Стрічка поділена за часом. Часті ретроспекції та переплетення сучасних сюжетних ліній надзвичайно цікаві. Режисер таким чином показує, наскільки стосунки з коханим батьком вплинули на доросле життя пані Davies. Amanda Seyfried відома за такими фільмами, як «Mamma Mia!» та «Листи до Джульєтти».
Добре кіно не може обійтися без негативних персонажів. У цьому випадку маємо справу з лиходієм типу soft. Постать дядька Katie — Williama (його грає Bruce Greenwood) — не до кінця виразна. З одного боку, він намагається бути другом Jake’a, але прихована неприязнь виразно виставляє його в поганому світлі. Greenwood, як і його колеги по знімальному майданчику, зіграв дуже добре.
Однак, щоб не змальовувати все надто райдужно, мушу згадати й про негативні рецензії, на які натрапив. Особливу увагу я звернув на одну з них, знайдену на порталі Filmweb. Що ж, рецензент визнав фільм дуже поганим (оцінка 2/10). Яка була головна причина? Емоційний шантаж. На думку автора відгуку, фільм вимушує співчувати, грає на емоціях, а актори не грають своїх ролей, а виють, демонструючи надмір емоцій. Фільм доступний на сервісі Ipla та на DVD.
На мою скромну думку, усі звинувачення на адресу «Батьків і доньок» є його перевагами, а не недоліками. Кожен фільм має викликати певні емоції. Якби це було не так, чи був би сенс знімати фільми? Крім того, драма має свої закони. Важко очікувати, що таке кіно змусить сміятися до сліз, хоча й у цьому фільмі знайдемо чимало кумедних сцен. Зрештою, життя не складається лише з самих турбот...
«Батьки й доньки» — фільм про нас самих. Про наші слабкості, а їх у нас багато. Ми часто з ними боремося. Однак ця боротьба набуває форми заперечення всього поганого, того, чого ми боїмося. Часто ми обманюємо самих себе, що все не так погано. Що це мине, що ще буде краще. Jake Davies також боїться подивитися правді в очі. Чи програє він? Чи все, у що він вірив, було змарновано?
Є лише один спосіб переконатися. Цей фільм неодмінно треба подивитися. Варто пізнати історію незвичайного батька й разом із ним подолати власні страхи.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в типовій книжковій формі, сповненій сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож іноді варто приділити їй хоча б трохи часу.
Більше у блозі Paweł Skiersinis.