Де мій дім? Це — не зовсім просте — запитання є також словами чеського державного гімну (Kde domov můj?). Отже, якщо це слова гімну, вони мають бути важливими словами. Дім для всіх народів, незалежно від походження, є надзвичайно важливою річчю.
Коли ми далеко від дому, тоді помічаємо його справжню цінність. Це не лише місце, а передусім люди. Близькі стосунки, повсякденні справи, малі й більші конфлікти.
Невелике містечко на землях Нижньої Сілезії. Маленьке, але мальовниче. Воно має власну атмосферу й чарівність. Існує вже вісім століть. Земля, про яку йдеться, позначена чудовими моментами розквіту, важкою працею та кров’ю, пролитою на полях битв, часто у братовбивчих сутичках німецьких народів (сілезькі війни).
Новогродзець — це мій дім. Дім, до якого я часто повертаюся. Щоразу я усвідомлюю величезну цінність цього чудового місця. Хоча на перший погляд місто нічим особливим не вирізняється, воно має особливу історію. Колишній німецький Naumburg am Queis можна зарахувати до найстаріших міст Нижньої Сілезії та Польщі. Місто було засноване на німецькому праві 1233 року. Однак старшою за Новогродзець є Злотория, а молодшими є, зокрема, Болеславець (1251 р.), Легниця (1253 р.), а також Ґданськ (1236 р.) і Мальборк (1286 р.).
Невелике містечко, хоча й досить сильно зруйноване під час Другої світової війни, має багато цінних пам’яток. Символами міста над Квісою є його три храми. Костели мають свої таємниці й чудовий архітектурний характер. Варто згадати про них хоча б тому, що не всі пережили воєнну завірюху. На щастя, їх було увічнено для нащадків на фотографіях. Деякі з них я хотів би сьогодні представити.
Найвеличнішим новогродзецьким храмом є костел Святих Апостолів Петра і Павла. Величну будівлю ми побачимо, в’їжджаючи до міста з кожного боку. Найбільше враження вона справляє, коли побачити костел з боку Зебжидової. Збудований на узвишші, разом із руїнами монастиря магдалинок та оборонним муром, що оточує згаданий монастир, він є найціннішою пам’яткою Новогродця. Парафіяльний костел збудували в 1788–1793 роках. Вежа походить із 1879–1880 років. Її будівництвом керував королівський будівельний радник із Болеславця [Zob. M. Olczak i Z. Abramowicz, Nowogrodziec, dzieje miasta i okolic do roku 1945, Warszawa 2000].
Деякий час тому до моїх рук потрапили дві прекрасні листівки, на яких зображено саме костел Святих Петра і Павла. Перша листівка має для мене особливу цінність, адже на ній зображено інтер’єр храму. Фотографія походить із 1922 року. На передньому плані ми бачимо пресвітерій разом із вівтарем. Пресвітерій відокремлений від решти костелу балюстрадою (нині вже неіснуючою), а відразу за нею видно два ряди лав, які також не збереглися до наших часів.
Наступна листівка (1927 р.) показує храм із перспективи сучасної вулиці Костельної. По обидва боки — колишня міська забудова, що збереглася лише частково. Коли ми дивимося на фотографію, на передньому плані бачимо стрімку вежу, збудовану з пісковику. Листівка є цінною пам’яткою. Вона показує нам чудову архітектуру, а також колишніх мешканців Naumburg am Queis.
Надзвичайно цікавою пам’яткою, з певною ноткою таємничості, був так званий Цвинтарний костел, який також називали Костелом Обітниці або Костелом Введення в храм Пресвятої Діви Марії. Історія цього костелу починається ще 1527 року, коли Новогродзець охопила страшна епідемія.
Мешканці, налякані наслідками епідемії, вирішили скласти обітницю, що збудують храм на честь Пресвятої Діви Марії. Вони також зобов’язалися напередодні свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, тобто 21 листопада, ревно молитися й каятися у гріхах, а наступного дня приступати до Святого Причастя. Цим урочистостям передувала процесія з парафіяльного костелу до храму Введення.
У моїй колекції є також поштова картка, на якій цей храм зображено зсередини. Це справжня перлина, чудова пам’ятка про костел, який коштував мешканцям багатьох жертв — як фінансових, так і пов’язаних із важкою працею. Перший костел завершили 1657 року, але вже 1766 року він згорів. Знову мешканці доклали зусиль для будівництва костелу — це відбувалося в 1773–1776 роках. Другий храм простояв до 1945 року.
Костел Введення в храм Пресвятої Богородиці був однонавовою будівлею із вежею на заході. Він мав 7 вікон і 4 входи. Один головний вхід розташовувався під вежею. Лави для учасників богослужінь були розставлені у два ряди. На 85 лавах могли спільно молитися 670 вірян. У костелі, у ніші вежі, стояла фігура Матері Божої Цариці Небесної. На церковній вежі висіли 3 дзвони, відлиті 1776 року, присвячені Пресвятій Богородиці, святому Йосифу та святому Себастіану. На листівці точно показано інтер’єр костелу. На задньому плані видно вівтар, а весь храм оточує емпора (різновид антресолі), що спирається на колони.
Від храму залишився лише контур мурів, тому кожна пам’ятка про цей винятковий, особливо для колишніх мешканців, сакральний об’єкт є тим ціннішою. Збережена листівка — єдина фотографія, на якій зображено інтер’єр храму.
У Новогродці є також колишній євангельський костел. На жаль, він не зберігся до наших часів у незміненому вигляді. Він більше не виконує сакральної функції. Донедавна в будівлі костелу знаходився спортивний зал. Нині храм буде пристосовано для мистецько-культурних потреб. Імовірно, це буде гідніше призначення для пам’ятки сакрального характеру.
«Червоний костел», як називають колишній храм, відкрили 10 листопада 1886 року. Хоча костел утратив своє первісне призначення, він усе ж уцілів. Іншим євангельським костелам в околиці так не пощастило: їх повністю зруйнували під час війни або розграбували після її завершення. Інтер’єром «червоного костелу» (1908 рік) ми можемо милуватися на листівці.
Історія трьох новогродзецьких костелів дуже цікава. Найцікавішими є листівки, які чудово показують нам, який вигляд мали ці об’єкти. Фотографія Костелу Введення має особливу цінність. Храму вже не існує. Тим більше варто звернути на нього увагу.
Нижня Сілезія — особливий регіон. Ніколи в історії не відбувалося такої великої міграції населення. З одного боку, довоєнний Naumburg am Queis утратив свій колишній характер. Колишні мешканці пережили величезну драму виселення та втрати своїх домівок. Їх «вирвали з корінням» із землі, яку вони населяли протягом сотень років. Як спадкоємці цієї великої спадщини минулого, ми зобов’язані дбати про майбутнє для самих себе та майбутніх поколінь.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, любителем історії, а особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавішою є історія навколо нас, яка стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не по-книжковому, без сухих дат і фактів. Представлені мною статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Долі Нижньої Сілезії, безперечно, цікаві й захопливі, тож іноді варто присвятити їм хоча б коротку мить.
Більше