Коли ми чуємо поняття Ізерських гір, то, мабуть, замислюємося, де саме розташований цей гірський масив. Усі знають і асоціюють із ним Судети чи Крконоші, але з першими вже виникає невелика проблема. Ізерські гори — гірський масив у Західних Судетах. Єдиним, але важливим курортом є Świeradów-Zdrój (колишній Bad Flinsberg).
Місто, а точніше містечко, виконує роль курорту ще від XVI століття. Świeradów досить часто відвідував відомий німецький композитор і піаніст Carl Maria Weber. Музикант походив з околиць Любека. Помер у Лондоні 1826 року. Обіймав посади у відомих операх, зокрема у Вроцлаві, Празі та Дрездені. Сьогоднішня стаття пов’язана із залізницею, тож було б гріхом не згадати, що потяг EuroCity, який курсує з північної Німеччини через Берлін і Дрезден до чеського Брна, названо на честь німецького композитора. Варто також додати, що музикант був родичем Моцарта: дружина австрійського композитора Констанція походила з родини Веберів.
Як виявляється, не лише Carl Maria von Weber мав зв’язки із залізницею. Його син, за освітою інженер, також. Він працював у KSSiB — у польському перекладі це скорочення означає Саксонські королівські та державні залізниці. Навмисно не наводжу тут довгої оригінальної німецької назви. Пізніше її ніхто не пам’ятатиме. Тож варто зосередитися на важливіших фактах.
Weber мріяв побудувати залізницю в Ізерських горах. Це було нелегке підприємство з двох причин. По-перше, гірська місцевість досить складна. Вона створює чимало архітектурних проблем. Щоправда, район Świeradów не був таким складним, як інші території Судетів, але все ж це гори. По-друге, важливішими є лінії, що сполучають великі міські та промислові центри. Місцеві сполучення завжди відходять на другий план.
У 1866 році з’явився шанс реалізувати цей гірський проєкт. Саме цього року відкрили лінію так званої Сілезької гірської залізниці. Ділянку від Zgorzelec (Görlitz) до Jelenia Góra (Hirschberg im Riesengebirge). Лінія проходила через Gryfów Śląski (Greiffenberg), розташований за 8 км.
Наступною важливою датою був 1884 рік, коли стався прорив у планах будівництва Ізерської залізниці. Тоді відкрили сполучення між Gryfów і Mirsк. Маршрут завдовжки лише 9 км обслуговувало підприємство KPEV — Управління королівських прусських залізниць.
Справжнє народження залізниці в Ізерських горах відбулося 1 листопада 1904 року. Тоді запустили лінію від Mirsk до Wolimierz, а далі до міста Frydlant (нині розташованого в Чехії, а тоді — в Австро-Угорській імперії). Після перетину кордону залізнична лінія з’єднувалася з приватною повітовою залізницею Frydlantu [por. Turysta Dolnośląski, nr 9/2003].
Через п’ять років відкрили другу лінію, яка сполучила Mirsk зі Świeradów (довжина 7,8 км). Тут обов’язково слід пояснити, що маршрут від Jelenia Góra до Szklarska Poręba і далі до Harrahova також часто називають Ізерською залізницею. Однак це неправильна назва. Залізниця Ізерських гір (нім. Isergebrigsbahn) — офіційна комерційна назва лінії. Лише маршрут до Świeradów можна називати Ізерською залізницею.
Ділянку від станції Mirsk до станції Świeradów-Zdrój офіційно відкрили 31 жовтня 1909 року. Наступного року її продовжили до станції Las Świeradowski (Forst Flinsberg), перейменованої після 1945 року на Świeradów Nadleśnictwo.
Плани розбудови Ізерської залізниці передбачали сполучення Świeradów зі Szklarska Poręba. Однак цей проєкт так і не реалізували.
У перший рік функціонування компанія, що обслуговувала Isergebrigsbahn, мала 14 працівників. За перші 12 місяців перевезли понад 121 000 пасажирів і майже 27 000 тонн вантажу. Рухомий склад уже на початку роботи був досить значним. Він складався з 2 паровозів серії T9, 4 пасажирських вагонів, 1 поштового вагона та 6 вантажних вагонів. Залізниця також мала один спеціальний вагон для перевезення світильного газу. Технічне обслуговування паровозів здійснювали на станції в Mirsk. Там було невелике локомотивне депо.
У 1930 році Ізерська залізниця придбала у ліквідованої зубчастої залізниці в Тюрингії паровози типів T14 і T26. Після демонтажу зубчастих приводів вони замінили слабші T9.
Справжня революція настала з 1934 року, коли почали випробовувати моторний вагон VT-10. Вагони цього типу виробляли на заводах WUMAG у Görlitz. Уже наступного року моторний вагон обслуговував рейси до станції Las Świeradowski.
Вагон VT-10 заслуговує на детальнішу увагу. Моторні вагони можна вважати довоєнною версією сучасних рейкових автобусів. Цей транспортний засіб розвивав швидкість до 50 км/год. Його виробляли в 1930–1939 роках. Ізерська залізниця позитивно оцінювала вагон, що перебував в експлуатації. Однак згодом його модернізували. Додатково встановили буфери та гвинтову зчіпку. Також встановили потужніший двигун. Гвинтова зчіпка давала змогу причіплювати до VT-10 легкі пасажирські вагони. У 1938 році замовили ще 2 вагони, цього разу більші. Попередній моторний вагон передали Бolesławiecka Kolejka.
Bolesławiecka Kolejka, місцева й приватна залізнична лінія, окрема від Німецьких державних залізниць, була унікальним явищем. Вона сполучала Bolesławiec із Nowa Wieś Grodziska (точна довоєнна назва станції — Nowa Wieś pod Grodźcem). Її початок був на бічній станції Bolesławiec Wschodni (Bunzlau Ost або Bunzlau Klb.). Хоча це був другорядний залізничний маршрут, не такий важливий, як магістральна лінія, він був досить популярним. У 1930-х роках, на піку популярності, ним щороку перевозили понад 400 000 пасажирів. Метою подорожей був Zamek Grodziec, розташований за Bolesławiec.
Довжина Bolesławiecka Kolejka становила 27 км. Особливої уваги заслуговують назви окремих станцій. Вони не збігаються із сучасними назвами. Деяких населених пунктів уже не існує. Таким населеним пунктом (і водночас станцією) є Godnów — нині частина Kruszyn; Kruszynek — також сучасний Kruszyn; Warta Złotnicka — сьогодні частина Warta Bolesławiecka; Witanów — від 1932 року вже в межах Grodziec; а також Grodziec Zamczysko.
Легко здогадатися, що доля Ізерської залізниці та Bolesławiecka Kolejka кардинально змінилася після закінчення війни. Імовірно, рухомий склад Bolesławiecka Kolejka наприкінці війни потрапив до Нижньої Лужиці. Ізерська залізниця ще недовго використовувала свої моторні вагони. Пізніше їх вивезли до СРСР. Обидві лінії були вщент спустошені в Польській Народній Республіці. Bolesławiecka лінія припинила функціонування у 1970-х роках (пасажирський рух), а Ізерська — 1996 року.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в типовій книжковій формі, сповненій сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож іноді варто присвятити їй хоча б коротку мить.
Більше у блозі Paweł Skiersinis.