Клімат на острові важкий, нестерпний. Всепоглинаюча вологість подразнює ніздрі. Вона всюди, у кожному кутку й закутку. У кімнаті натовп роззяв, зосереджений навколо великого ліжка, а в ньому — чоловік. Його обличчя не біле й навіть не бліде. Воно воскове. Цей чоловік, важко дихаючи, мутними очима спостерігає за людьми, які його оточують. Як важко помирати на чужій землі. Серед друзів і ворогів. Що ж, смерть приходить повільно, делікатно забирає подих, а кров тече повільніше. У повітрі й досі відчувається запах. Невже це лише вологість? А може, смерть уже зовсім близько…
Саме так можна уявити смерть Наполеона — імператора французів, солдата, а передусім великої людини. Хоча наполеонівська епоха вже давно відійшла в минуле, історія й досі має справу з цією надзвичайно суперечливою постаттю. Наполеон, перетинаючи Європу вздовж і впоперек, залишив свій слід у Нижній Сілезії.
Наполеон Бонапарт вражає передусім героїчною працею та масштабом успіху, якого він досяг. Із солдата, офіцера він став імператором. Поставив Францію на ноги. Саме за це французи йому вдячні. Сучасна Франція вже давно перестала бути імперією. Її слабке становище було очевидним уже під час Другої світової війни.
Не відхиляючись від теми, варто навести кілька цікавих фактів про Наполеона. До сьогодні його вважають людиною невисокого зросту. Ця вада — радше вигадка англійської пропаганди. За різними джерелами, зріст Бонапарта становив від 168 до 170 см. Це не дивовижно низький зріст, особливо якщо поглянути на сучасних політиків. Для порівняння: зріст Дмитрия Мєдвєдєва — 163 см, а Ніколя Саркозі — 165 см. У цьому порівнянні Наполеон виглядає цілком непогано.
Правда, однак, у тому, що він боявся котів. Він не любив цих тварин. Вважав їх зрадливими й фальшивими. На подібну недугу страждали також Юлій Цезар, Муссоліні та Гітлер. Крім того, Бонапарт не надто дбав про здоров’я. Він спав надзвичайно мало. Зазвичай лягав відпочивати о 2-й годині, а вже о 5-й прокидався. Такий короткий сон компенсував короткими дрімотами протягом дня. Засинав на чверть години навіть під час… битви.
Імператор також любив прогулюватися містом під виглядом, інкогніто. Він часто так гуляв Парижем, але таємно відвідував також Görlitz і Bolesławiec. У кожній будівлі, де ночував, він рахував вікна.
Отруйні шпалери
Справжньою загадкою є його смерть. Вона викликає великі суперечки, і насправді ця тема так і не була остаточно з’ясована.
Офіційною причиною смерті імператора були рак шлунка та прорвана виразка. У своїх записах слуги неодноразово описували страшні муки, яких Бонапарт зазнавав протягом кількох місяців. Його проблеми зі шлунком, безумовно, можуть свідчити про наявну виразку. Можуть, але не обов’язково. Дивує те, що в тілі Наполеона виявили велику кількість миш’яку. З одного боку, у цьому немає нічого надзвичайного. У ті часи миш’як містився в багатьох повсякденних продуктах, наприклад у помаді для волосся. Саме у волоссі виявили присутність цієї отрути. З іншого боку, Наполеона спочатку поховали на острові Святої Єлени. Лише через 19 років його тіло ексгумували й перевезли до Франції. Після відкриття труни виявилося, що останки перебувають у непошкодженому стані. Через майже 20 років це ж неможливо. Імовірною причиною такого стану є миш’як, який як отрута також знищує мікроорганізми. Кількість миш’яку в організмі Наполеона у сто разів перевищувала сучасні норми.
Найцікавіша теорія щодо смерті імператора — гіпотеза про отруйні шпалери… Так, це звучить неймовірно. Можливо, шпалери на стіні в кімнаті Бонапарта мали характерний зелений колір. Щоб отримати такий відтінок, використовували жовто-зелений барвник, так звану зелень Шеєле. Він містив одну з форм водневого арсенату. Коли в приміщенні було достатньо волого, токсини вивільнялися. Миш’як не має ні смаку, ні запаху. Шпалери могли бути тихим убивцею.
Коли стан здоров’я Наполеона погіршувався, лікарі не вірили цьому. Головний лікар François Antommarchi під час розтину як основну причину смерті назвав рак шлунка та прорвану виразку. Лікарі, присутні на автопсії, не були одностайними щодо її результатів. Усі відмінні думки запротоколювали, а зрештою діагноз Antommarchi визнали єдиним правильним поясненням.
Анекдоти
Однак повернімося до життя Наполеона. Легко помітити, що він мав велике й специфічне почуття гумору. До сьогодні про нього ходять численні анекдоти. Один із них — кумедна ситуація, що сталася під час військової наради. Наполеон намагався дістати карту, яка лежала на досить високій полиці. На жаль, він був замалий. На допомогу прийшов молодий офіцер.
— Ваша ясновельможносте, — сказав він, — дозвольте вам допомогти. Я більший.
— Не більший, а вищий, — виправив його імператор, забираючи карту з рук офіцера.
Інша подія сталася під час відступу після ганебної поразки в Росії. Імператор їхав розхитаними саньми. Він прямував на захід (сани зламалися за Chojnów і стали причиною зупинки в Bolesławiec). Він разом зі свитою зупинився біля річки Німан. Треба було перебратися на інший берег. Під час переправи він запитав бідного селянина, який перевозив їх:
— Чи багато дезертирів уже перебралося на той бік?
— Ні, пане. Ви перший.
Бонапарт прославився тим, що вмів розмовляти з кожним. Він часто слухав своїх підданих. Розпитував про сім’ю та труднощі повсякденного життя. Однак він також любив підживлювати своє его. Під час в’їзду до одного з французьких містечок він запитав мера: «Чому ви не стріляєте з гармат, коли я в’їжджаю до міста?» Мер відповів: «Є двадцять причин. Перша — у нас немає гармат, друга…». «Дякую, першої мені достатньо», — невдоволено сказав імператор.
Бонапарт любив лестощі, однак також умів ставитися до себе з іронією; за мужність він цінував і поважав навіть своїх ворогів. Коли він уперше прибув до Bolesławiec, то запитав супутників: «Це той Bolesławiec, де помер маршал Кутузов?» Офіцери підтвердили.
— А чи вшанували маршала якимось гідним чином? — допитувався імператор.
— Ні, досі — ні, — почув він у відповідь.
Наполеон мав намір це змінити й якомога швидше вшанувати пам’ять великого росіянина. На жаль, війна та відступ французької армії з Нижньої Сілезії зруйнували його плани.
Епізод у Bolesławiec
За різними джерелами, зокрема Mariusz Olczak і його «Kampania 1813», Наполеон відвідував Bolesławiec (прусський Bunzlau) п’ять разів. Під час одного з візитів, який відбувся 12 грудня 1812 року, о 3-й ночі він зупинився в заїзді Pod Złotym Aniołem. Там він з’їв запечені фрукти з галушками. Він не міг заплатити за їжу, тому подарував власникові одну з ваз зі своєї колекції порцеляни. Сани ж обміняли на нових коней. Сани вирушили до Сполучених Штатів. На початку XX століття їх продали там на аукціоні за 35 доларів [www.podzlotymaniolem.pl].
Інша розповідь про Bolesławiec свідчить, що імператор зупинився в заїзді Pod Czarnym Orłem. Заїзд розташовувався на сучасній вулиці Prusa, 2. Сама будівля XVIII століття не пережила останньої війни. Сьогодні на її місці стоїть повоєнна реконструкція.
Наступне перебування відбулося 7 червня 1813 року. Цього разу імператор оселився в кам’яниці купця Ernesta Jankego. Будівля, розташована на Ринку, не збереглася до наших часів. У 1897 році її знесли, а на її місці звели кам’яницю, де нині розташована книгарня Agora.
Наполеон ночував у кімнаті на першому поверсі. Ця кімната стала настільки відомою, що її здавали наступним гостям за вищою ціною.
Перебування в Görlitz
Окрім Bolesławiec, імператор зупинявся також у Lubaniu, Lwówku Śląskim, Wykrotach та багатьох інших населених пунктах Нижньої Сілезії й Верхньої Лужиці. Одним із них є Görlitz. Він відвідував місто вісім разів. 23 травня 1813 року вперше там переночував. (Попередні його перебування були лише короткою перервою в подорожі.)
О 12-й годині імператор в’їхав до міста в сірому сюртуку та трикутному капелюсі. Він оселився в кам’яниці Nositza на Нижньому ринку. Нині це будинок № 29. У Görlitz зупинився весь наполеонівський штаб (110 генералів і 451 штабний офіцер). Під час розміщення кам’яницю ретельно охороняли. Її характерною особливістю є прекрасно оздоблений балкон. Саме на ньому імператор провів огляд своїх військ. Його перебування в цьому саксонському місті тривало 2 дні.
Сілезькі сутички
Під час наполеонівської кампанії 1813 року відбулося багато битв і сутичок між французькими військами та пруссько-російською коаліцією. Однією з таких сутичок було зіткнення французів і росіян у Kruszynі під Bolesławiec, яке відбулося 21 серпня. Унаслідок бойових дій загинули 40 росіян, а один із російських гусарів прикрив своїми грудьми командира. Цим гусаром була жінка, фронтова супутниця полковника Christopha von Reuterna на ім’я Natalia. Відважній солдатці встановили кам’яний обеліск.
Інші, менш відомі збройні сутички також відбулися під Mściszowem (25 травня 1813 року), Chojnów (27 травня), Jawor (30 травня), Pielgrzymka (22 серпня). Однією з найбільших сілезьких битв була битва під Kaczawą (26 серпня), яку також називають битвою під Legnicą. Вона відбулася поблизу села Dunino, за 10 кілометрів від Legnica. Часто згадують лише одну річку, що була в межах битви. Однак забувають, що битва розгорталася біля двох річок. Уже згаданою Kaczawą (німецька назва Katzbach) та її притокою — Nysą Szaloną (нім. Wütende Neiße). Nysa Szalona відіграла досить важливу роль. Як випливає із самої назви, це річка зі стрімкою течією. У наполеонівські часи вона була досить глибокою. Зливи, що передували битві, розмочили ґрунт. Порох намок, бої вели переважно холодною зброєю. Течія Nysy Szalonej ускладнила переправу французької армії. Багато солдатів потонуло. Було втрачено вози з припасами. Хоча битва не була стратегічною, вона стала початком кінця наполеонівської кампанії в Сілезії.
Нижня Сілезія значно постраждала під час навали французів. Треба пам’ятати, що Сілезія вже була прусською територією. Французькі солдати грабували міста й села. Однак руйнування також чинили прусські війська. У селі Zebrzydowa 4 квітня 1812 року прусський корпус генерала von Beckera спалив лісопильню та міст через Kwisą, щоб ускладнити наполеонівським військам переправу через річку.
Наполеон. Маленька велика людина
Чому саме сьогодні про Наполеона? Що ж, ця постать, безперечно, увійшла в історію Нижньої Сілезії та Лужиці. Цей невеликий епізод залишив помітний слід на сілезькій землі.
Багато хто з нас, напевно, ставиться до імператора французів із дистанцією, а можливо, навіть із презирством. До сьогодні в польських школах навчають, що саме Наполеон використав поляків. Він звабив їх видінням суверенної, власної держави. Попри все, зачаток польської державності було створено у формі Варшавського герцогства. Думаю, що Бонапарт мав цілком чисті наміри щодо поляків. Як прагматик, він розраховував на вигоди, які мали принести йому польські підрозділи. Безперечно, відданість Наполеону коштувала нам багато крові.
Це не типовий виклад усієї наполеонівської кампанії. Тут я відсилаю до згаданої публікації Mariusz Olczak — «Kampania 1813». Також пропоную завітати на сайт www.szukajacnapoleona.com та на istotne.pl (Bolesławiec miastem Napoleona Bonaparte), де перебування імператора в Bolesławiec уже розглядали докладніше.
Наполеон прожив на острові Святої Єлени 6 років. Це місце з дуже вологим кліматом, безперечно, також вплинуло на стан його здоров’я. Імператор помер 5 травня 1821 року о 17:49, у віці 51 року. Перебування імператора в Нижній Сілезії та Лужиці — лише маленька крапля в морі війни, яку він провадив усе життя: із самим собою, з оточенням, із чужими імперіями. Цю війну він програв, але зберіг честь — рису, про яку так часто забувають у сучасному світі.
Paweł Skiersinis
Автор — блогер, захоплений історією, особливо історією Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в типовій книжковій формі, переповненій сухими датами й фактами. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Минуле Нижньої Сілезії, безперечно, цікаве й захопливе, тож варто іноді присвятити йому хоча б коротку мить.
Більше у блозі Paweła Skiersinisa.