Вп’яте почесний патронат над конкурсом надали: Рада польської мови при Президії Польської академії наук і Президент міста Bolesławiec, а вшосте — Нижньосілезький куратор освіти. Конкурс був призначений для учнів VI класів початкових шкіл та учнів гімназій.
Завданням учасників було виголосити власний текст про навколишній світ, позитивні й негативні аспекти дійсності, а також розповісти про те, що зворушує, захоплює, робить життя прекрасним, обурює, дратує або лякає.
Тематика виступів була дуже різноманітною. Молоді промовці розповідали про повагу, захоплення батьками, ненависть в інтернеті, недотримання правил орфографії під час спілкування через інтернет-месенджери, захоплення, життєві плани, щирість щодо себе та інших, прагнення й мрії, складність особистості, волонтерство та розташування об’їзної дороги Bolesławiec.
Після прослуховування виступів учасників журі у складі: проф. Andrzej Markowski (голова Ради польської мови при Президії Польської академії наук), Barbara Parzymies (інспектор Управління освіти у Wrocław), Jerzy Zieliński (секретар міста Bolesławiec) та Magdalena Kotwica (лауреатка конкурсу у 2014/2015 навчальному році) нагородило найкращих промовців в обох вікових групах і присвоїло титул Нижньосілезького Демосфена — «Майстра польського мовлення».
VI класи початкових шкіл та I клас гімназії
- I місце: не присуджено
- II місце: Milena Bochenek (Самоврядна гімназія № 3 у Bolesławiec) і Jasmina Skorupka (Самоврядна гімназія № 2 у Bolesławiec)
- III місце: Weronika Zdunek (Самоврядна гімназія № 2 у Bolesławiec)
Гімназії
- I місце: Julia Kalinowska (Державна гімназія Oxpress у Bolesławiec)
- II місце: Aleksandra Kunecka (Державна гімназія Oxpress у Bolesławiec) і Julia Pranić (Самоврядна гімназія № 4 у Bolesławiec)
- III місце: Karolina Mech (Самоврядна гімназія № 2 у Bolesławiec) і Adrianna Zeszutek (Самоврядна гімназія № 2 у Bolesławiec)
Виступ Julia
Дорогі слухачі... Мій друг якось сказав, що кожен із нас — зірка. Але я з цим не погоджуюся. Я вірю, що ми — сузір’я, сповнені хаотичних думок, шалених почуттів і рис характеру, які суперечать одна одній. Кожна людина має власну унікальну форму, яка робить її особливою та такою не схожою на інших. Однак іноді, засліплені сяйвом, ми не помічаємо інших речей.Побачивши подругу, яка часто сміється, ми автоматично припускаємо, що вона щаслива. Ми не допускаємо думки, що все може бути інакше. Що, можливо, щоранку вона надягає маску, аби ніхто не помітив, як їй погано. Дивлячись на роздратованого знайомого, ми можемо подумати, що він просто нервовий. А може виявитися, що в нього є свої причини, які сягають дуже глибоко.
Усе життя ми припускаємо різні речі. Обираємо не помічати того, що приховане. Воліємо думати, що люди такі, які вони є, забуваючи, що їх щось сформувало. Воліємо чути сміх, а не плач, що з нього долинає.
Дивним, навіть парадоксальним, є той факт, що кожен із нас має таємниці та проблеми. Насправді ми всі граємо. День у день. То чому ж ми ігноруємо інших?
Якщо дивитися на мене збоку, можна подумати, що я — зірка, яка освітлює інших і піклується про людей. Так, я більше переживаю за інших, ніж за себе. Але це не означає, що в мене також немає проблем. [...]Якби хтось хотів, він міг би це помітити. Якби я хотіла, могла б говорити про це частіше. Але легше вдавати чи ігнорувати, правда? Я не єдина, хто так робить. Кожен із нас, кожен із вас так робить.
І саме тому я вважаю, що бути зіркою — замало. Ми надто складні для цього. Ми — сузір’я, і кожен окремий елемент творить нас. І це певним чином прекрасно — що, хоча час від часу якась наша частинка помирає, ми продовжуємо сяяти.