У межах занять соціальної кампанії «Я читаю!», які вже три роки організовує вчитель польської мови Paweł Domzalski, у січні вшанували День пам’яті жертв Голокосту.
Учні підготували сценарій нетипового уроку для своїх колег із готельного технікуму. Зібрали відповідні матеріали, підготували декорації у вигляді роздруківок фотографій, що ілюструють знищення дітей у концентраційному таборі Аушвіц-Біркенау, а також плакати, пов’язані з Голокостом. Захід отримав назву «З безодні» й складався з віршів Stefania Ney, Stanisław Baliński та Władysław Szlengel. Фрагменти спогадів походили зі збірки «Варшавське гетто. Путівник неіснуючим містом». На тлі звучала музика Andre Ochodlo та Kroke Wschodnie.
Зустріч відкрив Paweł Domzalski, який підкреслив, що наше минуле позначене багатьма трагічними подіями. Учитель згадав поняття Голокосту та зазначив, що він відбувався не в суспільному вакуумі, а на очах усього світу. Окремі люди й суспільства, часто всупереч власній волі, були змушені визначитися щодо трагедії євреїв, яка таким чином стала своєрідним викликом для людяності. Доля євреїв, хоча передусім залежала від рішень німецьких нацистів, певною мірою також залежала від людей, які їх рятували або видавали, а також від тих, хто пасивно за цим спостерігав. Мовчання й бездіяльність часто означали згоду зі злочином. Тому, як підкреслив вихователь, усе людство має відчувати відповідальність за знищення. Щоб у майбутньому уникнути подібного досвіду, слід критично проаналізувати різноманітні позиції людей щодо Голокосту. Це дасть змогу краще зрозуміти проблему відповідальності за себе та іншу людину, а також пізнати закладені в людській природі можливості й обмеження в ситуації загрози життю.
Дякуємо молоді за те, що вона знайшла в собі мужність зіткнутися з цією болючою для багатьох із нас темою. Ми надзвичайно вражені зрілістю та високою технікою декламації.
