Підпоручик Agnieszka Kozik, нині командир взводу передових спостерігачів, була однією з двох перших жінок у лавах 23-ї Сілезької артилерійської бригади. Рішення вступити до війська вона ухвалила 8 років тому. «Спочатку в очах більшості чоловіків було видно здивування», — згадує вона. — «Вони не були до цього готові, а тут раптом — від дня до дня — з’явилася жінка».
Не завжди було легко. Але весь цей час пані підпоручика підтримував її чоловік, який також служить у болеславецькій бригаді. Пара познайомилася ще під час навчання. Вони одружилися, а потім потрапили до однієї частини. «Спочатку ми служили в одному підрозділі», — розповідає Agnieszka Kozik. Тепер службової залежності між ними вже немає. Наприкінці серпня чоловік вирушив із миротворчою місією до Сирії. «Хочу, щоб він якнайшвидше повернувся», — зізнається жінка.
Підпоручик Anna Jarosz служить у 23-й артилерійській бригаді вже рік. Вона працює юридичним референтом. Як цивільна особа закінчила юридичні студії в Любліні. Однак не хотіла працювати на стандартній офісній роботі. Закінчила офіцерські курси у Вищій офіцерській школі Сухопутних військ у Вроцлаві. У бригаді вона, зокрема, готує юридичні висновки та перевіряє договори. «Але це не лише статична робота, постійно щось відбувається», — підкреслює пані підпоручик. Ранкові тренування, стрільба на полігоні — нудьгувати їй точно не доводиться.
Обидві жінки погоджуються, що дуже швидко пристосувалися до військового життя, хоча це вимагає від них численних жертв. «Попри видимість, від нас багато чого вимагають», — підкреслює Agnieszka Kozik.
«Жінок сприймають як хороших солдатів», — визнає капітан Remigiusz Kwieciński, прессекретар 23-ї артилерійської бригади. — «Чоловіки ставляться до них як до колег у спідниці». Це не означає, що до жінок не ставляться з належною повагою. «У моїй присутності чоловіки рідше вживають нецензурні слова», — усміхається Agnieszka Kozik.
Кар’єра у війську? Чому б і ні!
Які риси повинна мати жінка, яка вирішує зробити військову кар’єру? «Відповідальна, послідовна, психологічно стійка, фізично підготовлена», — перелічує Anna Jarosz. — «Вона також повинна любити активний спосіб життя».
Бути жінкою
«Ми тримаємося разом», — зізнаються обидві артилеристки. Вони мають власні інтереси, не пов’язані з роботою. «Коли ми приходимо додому, то вже не в формі», — підкреслює Agnieszka Kozik. Як і майже кожна жінка, вони люблять ходити по магазинах. Займаються різними видами спорту. Готують. Мають власні плани й мрії. На командира взводу передових спостерігачів чекає захист магістерської роботи. А пані референт дуже хоче вступити на адвокатську аплікацію.
Як вони почуваються у формі? «Чудово», — каже Anna Jarosz. «Принаймні мені не потрібно щодня підбирати вбрання», — жартома додає вона.
(інформація GA)