Спочатку — факти про дошкільні заклади. Дитячі садки поділяються на державні та приватні, усі вони фінансуються державою. Це означає, що батьки завжди платять за місце, а держава доплачує решту. Тут є місце для кожної дитини дошкільного віку, тобто від 0 до 6 років. У дитячих садках вихователями працюють і чоловіки, і жінки. У групах — до 20 дітей, загалом один вихователь припадає на 5 дітей, а в групах найменших — один на чотирьох дітей.

Цікаві факти про норвезькі дитячі садки

  • Кожен із батьків щодня дає дитині їжу до дитячого садка. Це бутерброд із шматочком овоча та фрукт, який потрібно нарізати на таці для спільного споживання
  • У норвезьких дитячих садках діти п’ють воду з-під крана
  • Кожна дитина щодня має виходити надвір незалежно від погоди. Немає поганої погоди, є лише поганий одяг — одне з норвезьких прислів’їв, яке в дитячому садку справджується на сто відсотків
  • Якщо одяг дитини промок усередині, вона має більше рухатися, щоб не змерзнути. Це не причина повертатися до групи. Те саме стосується нежитю
  • Ніхто не переймається тим, що дитина не їсть тоді, коли повинна. Адже їй знову дадуть бутерброд. Після кількох годин біганини надворі вона точно зголодніє
  • Працівники зобов’язані змінювати підгузки маленьким дітям. Однак трапляються і трирічні та чотирирічні діти в підгузках. Що тоді? Оскільки в цьому віці в дитини починає формуватися почуття сорому, ніхто з працівників не змінює підгузки дітям такого віку. Іншими словами: якщо ти ще не навчив дитину користуватися туалетом, це означає, що вона ходитиме цілий день у мокрому підгузку

Міфи про скандинавське виховання без стресу

Міф перший. Дитина може робити те, що хоче
У дитячому садку є чіткий розпорядок дня, і діти мають підпорядковуватися працівникам. А якщо не хочуть? Працівник каже: «Ти мусиш ... (наприклад, вийти надвір разом з іншими дітьми, сісти з іншими за стіл), бо всі мусять і тому, що я так хочу. Якщо ти й далі опиратимешся, за хвилину я сам(а) відведу тебе туди, і зараз я не жартую». Працівник послідовно бере дитину за руку й відводить її, не питаючи думки та не демонструючи роздратування. Якщо дитина не хоче фруктів чи бутерброда, вона має певну свободу вибору. Але в деяких питаннях поблажок немає.

Міф другий. Дитину не вчать просоціальної поведінки, і вона стає егоцентриком
У Норвегії великого значення надають навчанню дітей будувати стосунки. Їм постійно повторюють, що вони не мають права бити інших і забирати їхні іграшки. Також існує правило першочергового права на іграшки для дітей, які взяли певну річ першими. Старших дітей у групі вчать ділитися та допомагати молодшим. Усі зобов’язані прибирати іграшки. Замість покарання дітей за погану поведінку їм кажуть, що ніхто не любить такої поведінки і так робити не можна. Потім, щоб зняти напруження, їхню увагу відволікають від проблеми, пропонуючи, наприклад, іншу гру. Якщо можливо, таким чином уникають криків, бійок та істерик серед дітей.

Міф третій: неавторитарне виховання — це відсутність авторитетів
Дітям, які в дитячому садку намагаються нав’язати працівникам свою волю, кажуть: «Гей, не ти вирішуєш, що ми сьогодні робимо. Вирішують дорослі, і їх треба слухати так само, як удома — батьків». Із дітьми багато розмовляють і багато їм пояснюють.

Міф четвертий. Працівник дитячого садка не може торкатися дитини, не може надто близько до неї підходити, бо це сприймуть як домагання
Асистенти часто беруть маленьких дітей на руки й обіймають їх, коли дитина плаче, бо згадує про відсутність мами. Потрібно пам’ятати, що в дитячому садку є також діти віком у кілька місяців, для яких міміка, рухи тіла й дотик є основною формою спілкування. Старших дітей гладять по голові та обіймають просто так, без причини, або коли вони вдарилися і в них щось болить. Усі поводяться природно, наче це їхні власні діти.

Міф п’ятий. Без покарань і винагород дитина не знає, що добре, а що погано
У норвезьких посібниках для батьків і працівників дитячих садків багато уваги приділяють поданню доброго прикладу. По-перше, тому що дитина інстинктивно наслідує дорослих, а по-друге, тому що добрий приклад закріпиться в пам’яті дитини сильніше, ніж критика.

Підсумовуючи, додам лише, що не вважаю норвезьких дітей більш неслухняними, ніж інші, виховані в більш авторитарному стилі. Мене також дивує, наскільки польські батьки критикують норвезькі дитячі садки та підхід до дітей. Замість обурюватися варто ближче ознайомитися з темою — і тоді виявиться, що й у цій сфері у норвежців можна багато чого навчитися.
Більше на блозі Skandynawianka. Щиро рекомендуємо.