Aleksandra Szymańska нині живе в Rakowice (гміна Bolesławiec). Перш ніж лікарі виявили аневризму головного мозку, вона вела активне життя. Вивчала в Poznań міжнародні відносини та російську філологію. Як зізнається, часто страждала від головного болю. Однак була переконана, що він спричинений захворюванням носових пазух. Одного дня — ще під час навчання — вона знепритомніла в трамваї. Батькам про це не сказала. Подумала, що це через втому. Адже в неї була подвійна екзаменаційна сесія.
На п’ятому курсі вона поїхала на обмін до Berlin. У столиці наших західних сусідів вона чудово давала собі раду. Наприкінці листопада 2006 року раптом відчула жахливий головний біль. Думала, що він мине. Після безсонної ночі вирішила зателефонувати матері. «Вона блискавично приїхала по мене», — розповідає молода жінка.
Обидві жінки повернулися до Польщі. Обстеження в Bolesławiec і Wrocław були однозначними — аневризма головного мозку. Як пояснює пані Ludmiła, мати Aleksandra, значна частина пацієнтів із цим захворюванням помирає, не дочекавшись допомоги. Aleksandra потрапила до лікарні в Lublin. Там обидві жінки вирішили, що хвора пройде емболізацію (метод, який полягає у введенні матеріалу, що закриває просвіт патологічно змінених кровоносних судин). Також розглядалося розкриття черепа. Обидва методи були дуже ризикованими. «Ми обрали менше зло», — констатує Aleksandra.
Операція пройшла успішно, але не обійшлося без ускладнень. Aleksandra Szymańska два тижні перебувала в комі. Потім на неї чекала тривала реабілітація. «Перший рік реабілітації я майже не пам’ятаю», — розповідає молода жінка. Як підкреслює пані Ludmiła, донька випробувала різні методи, щоб відновити працездатність. Результати вже помітні. Один із лікарів сказав їй, що це диво — після такої тяжкої травми мозку вона може стояти на ногах. А те, що вона розмовляє, — ще одне диво. Водночас Aleksandra не може самостійно нікуди виходити, навіть до магазину. Вона носить ортез (стабілізатор стопи). Раніше намагалася приховати його, надягаючи штани. Тепер не соромиться показувати його в спідниці. Але й досі почувається ніяково. «Коли хтось на мене дивиться, я одразу думаю, що він бачить: я людина з інвалідністю», — каже мешканка Rakowice.
Щоденні масажі, вправи, ортез, реабілітаційні курси — усе це коштує, і немало. Мати Aleksandra, за фахом лікарка, сказала доньці, що здоров’я — найважливіше. Вона взяла кредит. «Я зовсім не заробляю стільки, скільки люди думають», — каже Ludmiła Szymańska. «Захворіти може кожен: і бідний, і багатий. А рятуватися треба», — додає вона.
На Aleksandra чекає кілька років інтенсивної реабілітації. Але молода жінка з оптимізмом дивиться в майбутнє. Вона повернулася до навчання. Саме пише другий розділ магістерської роботи про те, як одні з найбільших щоденних газет Польщі та Росії описують питання Baltic gas pipeline. Вона також має намір повернутися до російської філології, але лише через певний час. І дуже хоче знайти роботу в Bolesławiec. «У неї є амбіції. Вона хоче жити повним життям», — розповідає порталу IstotneInformacje.pl Ludmiła Szymańska. А Aleksandra додає: «Я надто молода, щоб здаватися».
Ти можеш допомогти!
Усі, хто хоче фінансово підтримати Aleksandra, можуть переказати кошти на рахунок 70 1050 1445 1000 0022 7599 1459, зазначивши в призначенні платежу «Aleksandra Szymańska», або передати 1% податку на доходи на користь «Stowarzyszenie Ziemi Bolesławieckiej», KRS 0000163366 (із приміткою: «для Aleksandra Szymańska»). Інформацію про способи допомоги також можна знайти на вебсайті Aleksandra. Посилання на сайт розміщене під текстом статті.
(інформація GA)