Маріос Halvantzis народився в Греції. Коли його мама Рената завагітніла, лікарі прогнозували, що в дитини можуть бути проблеми з нирками. Так і сталося. Після пологів виявилося, що нирки були на 3 см меншими за норму. Хлопчик мусив дотримуватися дієти. Він часто проходив обстеження.
У 1995 році — після восьми років проживання в Греції — родина Halvantzis приїхала до Польщі. «Діти, які мають проблеми з нирками, невисокі», — розповідає нам пані Рената. Лікарка з Вроцлава направила хлопчика до Варшави на лікування гормоном росту. Там мама Маріоса натрапила на інформацію про родинні трансплантації.
Пан Нікос, батько хлопчика, і пані Рената пройшли серію обстежень. «Виявилося, що я кращий донор», — говорить Рената Halvantzis. Наприкінці квітня 15-річний хлопець потрапив до варшавського Центру здоров’я дитини, а його мама — до Клінічної лікарні Дитятка Ісуса. Трансплантація пройшла успішно. Нирка мами блискавично прижилася. Хлопчик почав ходити вже через два дні після операції.
«Маріос міг вийти через два тижні, але чекав на мене», — усміхається пані Рената. Виявилося, що в рану потрапила інфекція. Потрібна була ще одна операція. «Тепер я почуваюся добре, але було важко. Вдруге я дуже боялася», — зізнається мама хлопчика. «Але зовсім не шкодую. Якби мені довелося зробити це ще раз, я пішла б без вагань, не замислюючись», — додає вона.
«Раніше я почувався слабким, млявим, мені нічого не хотілося», — розповідає порталу IstotneInformacje.pl Маріос Halvantzis. — «Тепер я сповнений енергії». Хлопчик грає у футбол, катається на велосипеді. Раніше він мріяв стати футболістом. Сьогодні він боїться, що хтось може вдарити його в рану. Він думає про професію перукаря-стиліста. Це нездійснена мрія його мами. «Передалося йому», — сміється пані Рената.
Маріосу пощастило, що хтось із батьків міг йому допомогти. Багато людей приречені на болісне лікування діалізом, а пацієнтам, для яких єдиним шансом на одужання є трансплантація, часто доводиться довго чекати на донора. На думку пані Ренати, у Польщі про трансплантації досі говорять замало. «Я хочу, щоб люди погоджувалися віддавати свої органи — навіть після смерті», — пояснює Рената Halvantzis.
(інформація GA)