Giuseppe Recchia приїхав до Bolesławiec на запрошення Józefa та Marka Witasów. Як він сказав 18 травня в Залі радників, своїй найновішій книзі «Hemingway for Cuba» він присвятив 30 років життя. Біографією Ернеста Хемінґвея вперше зацікавився на початку 1970-х років. Тоді він познайомився з Margot, онукою великого нобеліанта, яка відкрила йому, що її дід насправді зовсім не вчинив самогубства. Recchia тоді був журналістом. Ця зустріч змінила його життя — завдяки їй він вирішив стати письменником.
Постать Ернеста Хемінґвея захопила його цілком. Він почав їздити на Кубу. У Сполучених Штатах познайомився з Mary Welsh, четвертою й останньою дружиною автора «Старого і моря». Як він визнав, про великого нобеліанта вже написано дуже багато, але щоразу з текстів поставав інший образ Хемінґвея. Для кубинських рибалок він був простою людиною, одним із них. Для американських спецслужб — небезпечним злочинцем і комуністом. Дехто намагався його дискредитувати, пишучи, що він був другом Fidel Castro. Однак, як зазначив Recchia, Хемінґвей знав кубинського лідера, але їх точно не пов’язували дружні стосунки.
Хемінґвей не любив натовпу. Був небагатослівним. Добре почувався лише в товаристві людей, з якими міг себе ототожнювати. Він не надто високої думки був про письменників. Порівнював їх із комарами. Писав простою мовою, бо хотів, щоб його тексти розуміли також звичайні люди.
В останні роки життя Хемінґвей скаржився, що його переслідує CIA. «Ніхто йому не вірив, його вважали божевільним», — розповідав Giuseppe Recchia. Агенти (до речі, не лише американські) замислювалися, що видатний письменник робить на Кубі. За словами Recchia — про це йдеться в його книзі — американці шантажували нобеліанта. Вони хотіли довести, що він небезпечний. Для цього вступили в змову з Mary Welsh, яка ненавиділа свого чоловіка. Хемінґвея піддавали електрошоковій терапії, доводячи його здоров’я до руйнування. На думку лікарів, наприкінці життя американський письменник не зміг би навіть підняти пістолет.
Про Хемінґвея Recchia сказав так: «Він був слабким тілом, але сильним духом». Він обожнював жінок, і це було взаємно. Передусім кохав італійок і кубинок. Багато подорожував. Навіть один день побував у Польщі. На Кубі він знайшов спокій, усамітнення і... безліч прекрасних жінок. Усе це сприяло тому, що саме там він створив свої найкращі твори.
Під час недільної зустрічі італійський митець також розповідав про свою письменницьку еволюцію. Спочатку його вважали авангардним автором. Він пожартував, що в цей період мав лише чотирьох читачів. Потім його захопила дурість, якій він навіть присвятив книгу (її ще не видали в Польщі). Згодом, як і Хемінґвей, він почав писати простішою мовою. «У мене була проблема, коли я вважав себе інтелігентом, тепер я вважаю себе нормальною людиною», — підкреслив Recchia.
Італієць також говорив про свою другу пристрасть — кіно. На його думку, режисура дає змогу почуватися вільним. Він також порушив питання занепаду, якого зазнав польський кінематограф. Визнав, що це його дивує, особливо з огляду на те, що наша країна є спадкоємицею багатої театральної традиції (Recchia згадав Tadeusz Kantor, Jerzy Grotowski та Henryk Tomaszewski). На його думку, у нас чудові актори, хороші сценаристи, але бракує видатних режисерів.
Нині триває робота над екранізацією твору «Hemingway for Cuba». За камерою стоятиме сам Recchia. У фільмі мають зіграти четверо польських акторів (серед них — друг італійського митця Henryk Baranowski). Італієць також має намір написати книгу про Польщу та поляків. Крім того, режисер пообіцяв організувати в нашому місті показ свого найновішого фільму. Показ буде камерним, адже, як він підкреслив, «якщо буде більше ста людей, тоді Хемінґвей не прийде».
(інформація GA)