Кандидатуру Абрамовича запропонувало угруповання «Земля Болеславецька». Після розмов із керівництвом партії пропозицію також подав президент Пйотр Роман. Президент, до речі, був на засіданні Ради друзів скаутингу Хоругви, де повідомив керівницю скаутмайстра, що Абрамович буде його заступником. Як визнає сам комендант загону, не було причин, щоб він почувався менш компетентним, «тим більше що ці обов’язки, які мали бути мені доручені, — це речі, відомі мені щонайменше 30 років». Як віцепрезидент Абрамович займався б освітою, культурою та соціальними питаннями. У школі, як учитель релігії, він провів кілька років. У скаутингу — кілька десятиліть. «Я не боявся, що це буде перебрання функції, яка випливає з політичних домовленостей», — пояснює комендант. Він знав, що ця сфера йому близька і що зможе багато зробити для міста.

Обіцянки-цяцянки...

«Тоді мене несподівано попросили принести своє резюме», — розповідає Абрамович. Після цього секретар Єжи Зелінський написав йому в SMS, що «за результатами його перевірки» кваліфікація скаутмайстра є «недостатньою». Як сказав нам комендант загону, після закінчення середньої школи він навчався понад 12 років. «Як дуже нетерпляча людина, я навчався у вишах і переривав навчання, коли мені здавалося, що воно нецікаве», — зізнається Здзіслав Абрамович. Попри це, він закінчив туристичне училище, педагогічне училище та кілька курсів у галузі ремесел. І — що найважливіше — також закінчив із дуже доброю оцінкою трирічне богословське навчання в Дієцезіальному богословському колегіумі в Легниці. Завдяки диплому цього закладу, який, до речі, діє під науковим і дидактичним наглядом Вищої духовної семінарії, він багато років викладав у школі релігію.

Єжи Зелінський написав Абрамовичу, що не може визнати його кандидатуру, оскільки той не має ступеня ліценціата. Однак «у богослов’ї ліценціат — це щось більше, ніж магістратура, і менше, ніж докторат», — пояснює скаутмайстер. Ліценціат у несвітських вишах здобувають після захисту магістерської роботи. «Не може бути двох ліценціатів», — каже Абрамович. Викладачі Дієцезіального богословського колегіуму, до речі, повідомляли своїм випускникам, що їхня дипломна робота рівнозначна ліценціату у світських вишах. У школах, де скаутмайстер викладав релігію, освіту Абрамовича кваліфікували як вищу професійну. Проблема виникла у 2006 році, до якого, відповідно до Закону про вчителів, усі вчителі мали доповнити свою освіту. Комендант загону розпочав додаткове навчання. Він навіть уже мав тему магістерської роботи. Планував написати про роль монастиря Магдалинок в історії Новогродзьця. Але раніше він уже написав про це книгу. Тому не хотів здобувати магістерський ступінь «через снобізм». Він перервав навчання.

Диплом — це замало

Секретар знецінив диплом католицького вишу. «Він сказав, що для нього це не документ, що цей заклад не мав права надавати таку освіту», — із жалем розповідає Абрамович. Для скаутмайстра ситуація виглядає зовсім інакше: «Лікар скоїв злочин. У нього забрали право займатися професією. Але не забрали в нього вищу освіту». Сьогодні, можливо, він не міг би працювати в школі, але «факт, що я мав вищу професійну освіту, не підлягає скасуванню». Варто додати, що Абрамович був студентом «видатних викладачів»: ксьондза доктора Ярошевича та ксьондза доктора Кусика. Комендант загону також каже, що якщо тепер знецінюють диплом католицького вишу, то незабаром, можливо, перестануть визнавати і богословські магістерські та докторські ступені.

Люди нашіптують коменданту загону, що «йшлося просто про те, щоб мене позбутися». Абрамович усвідомлює, що трохи знає Болеславець. 16 років він працював у самоврядуванні. 12 років був радником. SMS від секретаря, до речі, надійшло в слушний момент. Абрамович вагався, чи ставати віцепрезидентом. Він не хотів, щоб люди казали, що на схилі кар’єри став жадібним. «Тут не йшлося про жодну винагороду. Якщо я досі жив на такі кошти, то якось даю собі раду», — каже скаутмайстер, — «але найбільше мене зачепило те, що тепер можна призначити на посаду виконувача обов’язків когось, хто не відповідає вимогам». Натомість від Абрамовича вимагали, щоб саме він довів, що диплом колегіуму дає відповідну освіту. «Ніби насправді остаточна довідка мала про щось свідчити», — ображено каже Абрамович, — «про мої можливості свідчать мої роботи, книги». У Болеславці, додає він, постійно говорять, що має значення «передусім людина. Якби мені довелося жити й працювати в таких умовах, це теж не мало б сенсу. Я пізнав інший бік — як насправді в Польщі цінують людину».

Зелінський не хоче говорити

Президент Болеславця Пйотр Роман на останній сесії міської ради визнав, що досі не має кандидата на посаду віцепрезидента. Розглядалася одна кандидатура, але ця особа відмовилася. Секретар міста, якого запитали, чи погодиться він сказати кілька слів щодо Здзіслава Абрамовича, коротко відповів: «Ні!» — і поклав слухавку.

(інформація GA)