Матеуш Гольштайн із Болеславця тренується з тайського боксу вже 9 років. Він був спортсменом Болеславецького клубу муай-тай, під керівництвом тренера Grzegorza Nazara навіть виборов титул чемпіона Польщі та I місце в Кубку Польщі у 2010 році. — Я завжди цікавився бойовими мистецтвами й був енергійним. Почав тренуватися з муай-тай у 2007 році. Цей спорт став моєю пристрастю та любов’ю. Рік за роком я дедалі більше до нього прив’язувався і присвячував себе йому. Це справді приносило мені задоволення. Я мав великий запал — і так залишилося. Я знав, звідки походить муай-тай. У Таїланді це національний спорт, — розповідає болеславецький боєць. — Я почав дивитися в мережі бої тайських воїнів та їхні тренування. Мені дуже подобалося дивитися відео з Таїланду, і я брав із них приклад. Чудовий рівень і можливості. Мені надзвичайно сподобався їхній стиль. Це було справді серйозно й справило на мене велике враження. Я хотів сам це спробувати й зрозуміти, як воно. Для мене це було дуже цікаво. Це стало моєю метою та мрією.
Матеуш поїхав до Таїланду, щоб здійснити свою мрію: тренуватися й виступати на батьківщині свого спорту, а також жити серед тайців. Усе він організував самостійно. — Я був цілком рішучим і не мав жодних сумнівів. Вирішив, що настав час і треба спробувати свої сили у справжньому світі муай-тай та вчитися у найкращих, — зізнається болеславецький воїн. Він зв’язався з клубом у Бангкоку, і його пригода з муай-тай у Таїланді розпочалася по-справжньому. Це сталося 6 вересня 2013 року. Спочатку Матеуш поїхав до Таїланду на 7 місяців. Він сприйняв це як чудову пригоду, а водночас здійснив найбільшу мрію. Країна йому дуже сподобалася. Він вирішив продовжувати, насолоджуватися цим і набувати досвіду. Як він сам повторює: «Світ належить сміливим».
Загалом на батьківщині тайського боксу він провів 21 місяць. — Це був найкращий період у моєму житті. Я пізнав культуру Таїланду та людей. Я чудово там освоївся і був щасливий. Це був прекрасний і цінний досвід. Напевно, через деякий час я знову туди повернуся, — обіцяє.
Він виступав у п’яти регіонах Таїланду та провів 24 поєдинки. Більшість із них виграв. — Тайці невеликі й непримітні, але неймовірно сильні. Можна неабияк здивуватися. Вони б’ють ногами, як коні, і мають вражаючу витривалість та бійцівський дух. Це справді великі воїни, і я надзвичайно їх поважаю. Тайці — найкращі у світі. Цей спорт — їхня культура та гордість. Якщо отримати удар ногою від когось із них, це так, ніби тебе вдарили бейсбольною битою, — розповідає Матеуш Гольштайн. — Вони тренуються і б’ються змалку, під час бою з ними не до жартів. Але що мені в них дуже подобається: вони не хизуються, це добрі, скромні та привітні люди.
На думку болеславецького бійця, у Таїланді все зовсім інакше, ніж у Польщі: — Таїланд — це інший світ. Зовсім інший стиль. Люди там дуже доброзичливі, дружні та гостинні. Там панують зовсім інший менталітет і атмосфера. Незнайома людина може підійти до тебе на вулиці, якщо бачить, що щось не так, і запитати: чи тобі чогось не потрібно? Чи може якось допомогти? Саме такі там люди. Безліч разів я отримував допомогу, підтримку та багато доброзичливості від незнайомців на вулиці в різних ситуаціях. А що вже казати про людей, з якими я був близький, жив із ними в клубі та щодня контактував. Чудових людей, з якими по-справжньому заприятелював і був близьким, я зустрів у провінції Ubon Ratchathani, де провів 8 місяців. Люди там були справді чудові, а власники клубу, де я жив і тренувався, ставилися до мене як до сина, і я завжди міг на них розраховувати, а вони — на мене. За весь цей час я відчув багато добра й люб’язності з боку тайців. Це дуже цінні люди, у них багато поваги та смирення. Від самого початку я почувався в Таїланді як удома. Тому постійно туди повертаюся і щасливий. Я веду зовсім інше життя. Я дуже прив’язався до цієї країни та людей. Це моє місце на землі. Це прекрасна країна, культура і чудові люди. Мені там дуже добре живеться. До того ж цілий рік літо, життя недороге, тайська кухня дуже смачна. А жінки — красиві й чарівні. Чого ще можна бажати?
Цікаво, зазначає Матеуш Гольштайн, що в Таїланді немає соціальних патологій: немає субкультур, вандалів чи агресії. — Тайці — спокійні та розслаблені люди. Вони вміють ставитися до всього з дистанцією. Їм також властиві висока культура поведінки та належні манери. У мене завжди були дуже добрі стосунки з тайцями. У них багато поваги та смирення. Вони дуже дружні й відкриті. У Таїланді я почуваюся безпечно та комфортно. Там приємно. Я обожнюю цей клімат і атмосферу та радий, що чудово освоївся в цьому місці, — підкреслює.
Важливо й те, що спортсмени муай-тай можуть зосередитися лише на тренуваннях, адже їх утримує клуб. — Так відбувається у випадку тайців. Іноземці, які приїжджають до клубу в Таїланді з усього світу, повинні платити за проживання та тренування. Хоча іноді клуб пропонує спонсорство, — розповідає Матеуш. — Особисто мені така пропозиція надійшла в клубі в Chiang Mai. Усе було для мене цілком безкоштовно. Загалом у Таїланді це виглядає так, що ти живеш у клубі: спиш, їси, тренуєшся — і більше тебе нічого не цікавить. Ідеальні умови для розвитку. Клуб стає твоїм другим домом. Регулярні тренування, важка праця та дисципліна — основа. Думаю, саме завдяки цьому мені вдалося так багато досягти та здійснити мрії.
— Мене вирізняють дисципліна, відповідальність і наполегливість. У цьому спорті це дуже важливо. Нічого не дається легко, і за все треба сумлінно попрацювати. Це важкий спорт. Особливо в Таїланді, — продовжує болеславецький воїн. І додає: — Не дивуюся, що тайці найкращі у світі, адже змалку мають такі умови для тренувань. Це їхній національний спорт, культура та традиція.
Найскладніший бій? — Складних поєдинків було багато, — визнає Матеуш. — До поїздки в Таїланд я бився лише на аматорському рівні. Саме в Таїланді я провів свій перший професійний бій. Це зовсім інша справа: б’ються без захисного спорядження, без шоломів. Особисто мені це більше підходить, і в професійному форматі я почуваюся краще. Мені значно зручніше. Пам’ятаю, як під час першого бою отримав від тайця свій перший потужний лоу-кік. Враження було таке, ніби мене вдарили бейсбольною битою. Тайцям властиві сильні та конкретні удари ногами. Перший професійний бій вдалося виграти нокаутом у 2-му раунді. Я дуже радів цій перемозі й пам’ятаю її так, ніби це було вчора.
Також сталося, що протягом одного місяця в клубі провінції Ubon Ratchathani, де був дуже високий рівень частоти боїв, Матеуш провів аж три поєдинки. В одному з них суперник зламав йому ніс ударом ліктя. — Щодо травм під час бою — я вже двічі ламав ніс, також мав розсічення на голові. Не раз у мене були значні гематоми на ребрах і спині від ударів ногами та колінами. Зрештою, це бій, у якому немає жартів, і треба бути до цього готовим, — підкреслює. — Але я ніколи не залишався в боргу. Навіть коли програвав поєдинок, суперникам ніколи не було зі мною легко, бо я завжди б’юся до самого кінця і не здаюся. Я можу багато витримати — у цьому й полягає суть. Інакше не варто виходити на ринг. Я знаю, навіщо виходжу на ринг. Для мене це питання честі. Вважаю, що в житті треба робити те, що любиш, користуватися цим і реалізовувати себе, поки маєш таку можливість.
— Я здійснив дві свої найбільші мрії: поїхав до Таїланду й загалом провів там понад 21 місяць, відвідавши 5 різних регіонів. Я пізнав культуру Таїланду та людей, що стало для мене винятковим досвідом, і згадую це з великою приємністю. Я також здобув чемпіонський пояс, що є чудовим трофеєм і свідченням для спортсмена. Я знав, що одного дня здобуду чемпіонський пояс у Таїланді, бо віддаю всього себе. Заради цього я туди й поїхав. Це була моя мета, і я сумлінно над нею працював, — каже він у розмові з «ii». І додає: — У житті треба здійснювати мрії та бути щасливим, поки маєш шанс. Треба вживати для цього конкретних заходів і не вагатися. Не можна змарнувати цей прекрасний дар і можливості.
Плани на майбутнє? — Можливо, я спробував би свої сили в MMA, ще побачимо, — розмірковує Матеуш. — Я не кажу «ні», хотів би спробувати щось нове. Люблю виклики.
Ми запитали, чи не хотів би він залишитися в Таїланді назавжди. — Якби була така можливість, я б не вагався ані хвилини. Таїланд особливий, і це моє місце на землі, — відповів болеславецький воїн.
