Її відлуння докотилося до багатьох європейських столиць. Навіть до Сполучених Штатів. У «New York Times» з’явилася сумна замітка про вбивство Dorothea, єдиної спадкоємиці підприємця й мультимільйонера Wilhelma Rohrbecka. Подія сталася 14 лютого 1921 року неподалік містечка Lähn, нинішнього Wleń, у палаці Kleppelsdorf.
Смерть 16-річної Dorothea тоді схвилювала не лише місцевих жителів, а й усю тогочасну Сілезію та Німеччину. Багато європейських газет приділяли злочину значну увагу. Справа про вбивство молодої спадкоємиці викликала сильні емоції. На жаль, судовий процес вели не найкращим чином, а багато журналістів підганяли факти під власні творчі теорії.
Чому ця молода дівчина мусила загинути і хто спричинив її смерть? Ось її коротка історія.
Життєпис Dorothea нерозривно пов’язаний із Князівським палацом у Wleń. Її батько Wilhelm, винахідливий підприємець і фермер, 1894 року продав свій маєток у Tempelhof під Берліном і придбав у родини Matthaei палац Kleppelsdorf. Палац мав стати ідеальним місцем для його сім’ї та забезпечити його нащадкам комфортне й заможне життя.
21 листопада 1904 року народилася єдина дитина подружжя Rohrbeck. На жаль, важкі пологи та ускладнення призвели до смерті матері. Батько Dorothea вирішив найняти опікунку й учительку, яка допомогла б виховувати доньку. Це завдання доручили панні Zahn.
Опікунка сумлінно виконувала свої обов’язки. Вона також завоювала серце мільйонера. Щастя затьмарила хвороба Wilhelma. Перебуваючи на лікарняному ліжку, батько Dorthei освідчився опікунці. Вона прийняла пропозицію, але вирішила відкласти весілля до повного одужання нареченого. На жаль, Wilhelm Rohrbeck помер 23 жовтня 1914 року. Десятирічна донька стала єдиною власницею величезних маєтків.
Wilhelm не забув у заповіті про кохану. Він наказав довічно виплачувати панні Zahn пенсію, а для доньки призначив управителя маєтку, який мав опікуватися фінансовими справами до її повноліття, а також генерального управителя.
Причиною всіх проблем молодої спадкоємиці стала родина. Як це часто буває, добрі сімейні стосунки не поєднуються з грошима. Її тітка Gertruda Shade, вдова з двома доньками, вийшла заміж за Petera Grupena. Grupen був колишнім помічником муляра, ветераном Першої світової війни. На війні він втратив руку. Статок здобув на земельних спекуляціях, а за зароблені гроші заснував будівельну компанію. На жаль, багатство недовго йому сприяло. У Веймарській республіці після війни вирувала гіперінфляція. Майно тануло. Гроші, які принесла шлюбом вдова, також швидко зникли, а згодом і його дружина за загадкових обставин зникла безвісти.
Grupen вирішив позбутися панни Zahn. З одного боку, вона користувалася грошима Dorothea, а крім того, могла впливати на неї, що було перешкодою, адже Grupen пропонував дівчині шлюб. За його наполяганням опікунку звільнили, а сам він придумав хитрий план. Він продав свій будинок і всією родиною (тещею — бабусею Dorothea, падчерками Irmą та Urszulą, а також служницею) приїхав до палацу. Як він сам казав, хотів зміцнити родинні зв’язки.
Того фатального дня, 14 лютого, Dorothea разом з Urszulą вирушила до міста по посилку. Коли вони повернулися до палацу, то пішли до гостьової кімнати. Коли настав час обіду, служниця, яка хотіла покликати дівчат, знайшла в кімнаті на першому поверсі їхні тіла. Dorothea була мертва, а Urszula — тяжко поранена. У руці Urszuli знайшли написаний нею лист, підписаний «нещасна Urszula». Поруч із самогубицею також лежав револьвер.
Однак уже від самого початку деякі факти не узгоджувалися. Револьвер лежав ліворуч, хоча Urszula була правшею. Гільзи знайшли навпроти Urszuli, а сам револьвер належав Grupenu. Як з’ясувалося пізніше, слово «нещасна» було дописане від руки вбивцею, хоча весь лист написала Urszula. Безперечно, її до цього підмовив вітчим. Кузина Dorothea померла через дві години після трагічної події.
Peter Grupen був заарештований і доправлений до Jeleniej Góry. 20 лютого Dorothea Rohrbeck поховали поруч із кузиною, яку днем раніше поховали на євангельському кладовищі.
Після тривалого процесу на підставі непрямих доказів Peter Grupen був засуджений до страти. Він ніколи не визнавався у подвійному вбивстві. Його захисник подав апеляцію до Верховного суду, але безрезультатно. Апеляцію визнали необґрунтованою. Він сам виніс собі вирок. Після другої, невдалої втечі з в’язниці він наклав на себе руки.
Вбивство спадкоємиці Князівського палацу викликало великий смуток. Dorothea була скромною людиною. Вона нікому не відмовляла в допомозі. Її знали не лише в околицях Wleń, а й у всьому регіоні. Жителі Jeleniej Góry ледь не вчинили самосуд над обвинуваченим, якого наступного дня після вбивства ранковим потягом доправляли до міста. Якби не сильний поліцейський конвой, убивця міг би не дожити до суду.
Цікавим у всій цій справі є питання пострілів, що пролунали в палаці. Dorothea дістала два вогнепальні поранення, а її кузина була поранена в голову. Якщо трагедія сталася на першому поверсі палацу, а родина чекала на обід, хтось мав почути постріли. Навіть у такій великій будівлі здійснити «тихе вбивство» не вдалося б.
Після трагічної смерті спадкоємиці палац перейшов у власність Jenny Pingel, уродженої Rohrbeck (Jenna — сестра Wilhelma), та його брата Alfreda. У їхніх руках палац залишався до 1937 року.
Після війни палац Kleppelsdorf являв собою картину великої руїни. Спочатку його пограбували й розікрали радянські військові. У наступні роки в ньому поселили польських переселенців. Фільварок перетворили на державне сільськогосподарське підприємство. У 1980-х роках планували його знесення. На щастя, його пристосували під будинок відпочинку Польської пошти. 2004 року його придбали приватні особи [Por. S. Osiecki, Tragedia w Pałacu Książęcym, www.wlen.info.pl; D. Baumert, Die Tragödie auf Schloss Kleppelsdorf am 14. Februar 1921, www.doris-baumert.de].
Князівський палац має за плечима також кінодебют. 2007 року в ньому розпочали зйомки фільму «Дорога до раю». У стрічці зіграли такі визначні актори, як Ilona Ostrowska («Ранчо») та Przemysław Sadowski — відомий ролями в серіалі «Час честі» й фільмі «Замкнена система», — а також Krzysztof Globisz. Фільм здобув 5 номінацій: 4 на «Золоту качку» та 1 на «Золотого лева». Сюжет картини Gerwazego Reguły розгортається в маленькому провінційному містечку на Судетському передгір’ї.
Думаю, що і прекрасні інтер’єри палацу, і чудові околиці Ландшафтного парку Долини Бобру можуть захопити не одного туриста. Варто приїхати сюди й відчути атмосферу минулих років.
Детальну інформацію про Князівський палац у Wleń можна знайти на сайті www.palacwlen.pl.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в суто книжковий спосіб, переповнений сухими датами й фактами. Мої статті присвячені подіям, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Минуле Нижньої Сілезії, безперечно, цікаве й захопливе, тож іноді варто присвятити йому хоча б трохи часу.
Більше у блозі Pawła Skiersinisa.